Чи знаєте ви, хто захищав польське небо під час Другої світової війни? Справжній «Привид Польщі», професіонал своєї справи, людина-птах – Станіслав Скальський, пише warsawyes.com.
Станіслав Скальський є найкращим асом польської винищувальної авіації періоду Другої світової війни, талановитим військовим льотчиком, генералом та політиком. Життя Станіслава Скальського наповнене злетами та падіннями. Його феноменом захоплювались у всьому світі. Хто ж він – Станіслав Скальський? У нашій статті ми розповімо найцікавіші біографічні факти з життя найвидатнішого польського льотчика.
Дитинство льотчика
Станіслав Скальський народився 27 листопада 1915 року в Україні в Одеській області (невелике містечко Кодима) у сім’ї відомого агронома. Його батько займався експериментальною агрономічною станцією, яка знаходилась у будинку князя Трубецького у Кодимі. Майбутній льотчик був однією дитиною в родині.
Коли у лютому 1918 році було проголошено Радянську Владу, родина Скальського переїхала у Харків. Однак і там родина Скальських довго не затрималась: Харків був оточений німецькими та українськими військами, а згодом звільнений від більшовиків. Тому зовсім юний Станіслав разом зі своєю матір’ю переїхав до Збаража (місто у Тернопільській області на Заході України). Зміни відбулись і там: Збараж потрапив під владу Другої Речі Посполитої, яку було проголошено у 1918 році. Саме тому вже у 1921 році місто разом із іншими, які знаходились у Західній частині України, стали офіційною частиною Польщі.
Часті переїзди та робота батька Станіслава розділила сина з татом. Батько Станіслава Скальського мав можливість відвідувати родину вкрай рідко. Матір Станіслава, будучи у Збаражі, отримала ресторан у приміщенні Бернардинів. Таким чином родина Скальських поступово відновила звичне життя в іншому місці. Їх не зачепили події Першої світової війни та польсько-більшовицького військового конфлікту.
Юність та підліткові роки
Через декілька років, у 1923, родина Скальських переїжджає в Дубно (місто у Рівненській області). Саме там Станіслав Скальський провів своє дитинство та юність. Дубно нарешті стало місцем, де Скальські віднайшли свій дім та оселились там разом із батьком.
На подальше життя, захоплення та вибір юного Станіслава Скальського вплинуло його виховання та навчання в школі. У Дубні він отримав початкову освіту, навчаючись у школі та місцевій гімназії. Звідти він почерпнув низку моральних, патріотичних та етичних цінностей, які сформували його погляди та характер. Життя у Дубно було доволі активним та насиченим. Станіслав Скальський добре навчався, багато часу приділяв читанню та різноманітним заходам. Свій вільний час він присвячував не лише науці, але й спорту: він був талановитим гравцем у футбол та теніс. Станіслав Скальський, будучи юнаком, зацікавився авіацією, яка якраз тільки починала бурхливо розвиватися.
Зовсім юного Станіслава не на жарт зацікавили всі події, які стосуються формування тогочасної авіації. Саме тоді у Станіслава Скальського з’явилась мрія – піти по стопах найвідоміших польських льотчиків, історіями якими він зацікавився. Однак дорога до мрії не була легкою. Проте Скальський поставив перед собою ціль, до якої впевнено крокував.
Злети та падіння: тернистий шлях до мрії Скальського
Свій шлях до авіації Станіслав Скальський розпочав з авіаційного моделювання. Вже у віці дванадцяти років він точно знав, що у майбутньому поповнить ряди найвидатніших польських льотчиків.
У 1933 році Станіслав Скальський закінчив гімназію у Дубно та відразу намагався вступити до Школи офіцерів запасу ВПС, яка була у Дембліні (місто у східній Польщі). Однак його надто молодий вік завадив йому вступити в омріяний навчальний заклад. Саме тому Станіслав Скальський прийняв рішення вступити до Варшавської політехніки та приватної Школи політичних наук у Варшаві. Навчаючись у Варшаві, він вивчив англійську та французьку мови, які відчинили йому двері до мрії. Під час війни знання іноземних мов виявилися надзвичайно корисними та затребуваними. Навчаючись у Варшавському університеті, Станіслав Скальський не покинув мрії стати льотчиком. Він записався до аероклубу у Мокотові, де найближчим часом проводив практично весь свій вільний час. Станіслав Скальський у 1934 році закінчив теоретичну та практичну підготовку, завдяки якій отримав планерну категорію «А» і «В».
Уже через рік, у 1935, Станіслав Скальський закінчив курс пілотажу моторних літаків на аеродромі у місті Луцьк (Волинська область, Україна). Уже в двадцять років Станіслав Скальський отримав своє перше право на керування літаком. Мрія Скальського здійснилась завдяки постійним зусиллям, безперервному навчанню та практиці.
Зовсім скоро Станіслав Скальський прийняв рішення стати військовим льотчиком, саме тому у 1935 році він вступив до Війська Польського. Він знову повертається у Демблін, де навчається в Школі офіцерів запасу ВПС. Через три роки, у 1938, Станіслав Скальський завершив навчання в авіаційній школі у Дембліні та Вищу школу пілотажу у польському місті Грудзьондз. Отримана освіта дозволила Скальському розпочати службу у 4-му авіаційному полку у Торуні.
Друга світова війна
На початку Другої світової війни Станіслав Скальський був пілотом 142-ї винищувальної ескадрильї. У вересні 1939 році він був найсильнішим та найефективнішим польським військовим льотчиком: Станіслав Скальський зумів збити п’ять ворожих літаків. У середині вересня 1939 року Станіслав Скальський перейшов на територію Румунії, а згодом добрався до Франції та Британії, де у складі британської військової авіації брав участь у «Битві за Англію». Із лютого 1941 року Станіслав Скальський регулярно виконував бойові вильоти над територією окупованої Європи.
У лютому 1943 року Станіслав Скальський вступив у Польську винищувальну групу, яка весною цього ж року відправлялась на завдання у Північній Африці. Згодом винищувальна група отримала назву «Цирк Скальського». У цей період він збив три ворожі літаки.
Паралельно Станіслав Скальський почав командувати польськими авіаційними підрозділами. 24 червня 1943 року Скальському зарахували його останню повітряну перемогу: він одним ударом знищив два німецькі винищувачі.
У загальному, відповідно до офіційної статистики, Станіслав Скальський збив вісімнадцять ворожих літаків. Також Скальський був двічі збитий, однак чудом залишився в живих. Востаннє рятувався на парашуті, отримавши доволі серйозні опіки.
Викладацька діяльність
Станіслав Скальський жив не однією авіацією. Він також мав відмінні педагогічні здібності. Зокрема Станіслав Скальський викладав у Вищій військовій школі у США. За свої досягнення Станіслав Скальський був нагороджений найпрестижнішими військовими нагородами. Англійці постійно пропонували Скальському громадянство Британії, можливість продовжити педагогічну діяльність та авіаційну кар’єру. Однак Станіслав Скальський вирішив повернутися у рідну Варшаву, де з 1947 року служив у військовій авіації.
Арешт та життя після
Повернення до Польщі та спокійне життя після Другої світової війни не тривало довго: у 1948 році Скальський був звинувачений у шпигунстві та заарештований. Уже через два роки його засудили до смертної кари, згодом змінили вирок на довічне ув’язнення. Один із найвидатніших льотчиків Польщі майже десять років провів у в’язниці. У 1956 році його було реабілітовано, після чого він продовжив службу у ВПС Польщі.
Політична діяльність Скальського
Завершивши військову службу, Станіслав Скальський розпочав активну політичну діяльність. На початку 1980-х він входив у патріотичне об’єднання «Ґрюнвальд». У 1991 році Станіслав Скальський балотувався до Сенату Польщі, однак його спроби були безуспішними.
У 1992 році Станіслав Скальський заснував партію «Самооборона» разом із Анджеєм Леппером.
Станіслав Скальський помер у віці 88 років 12 листопада 2004 року у Варшаві.