Ґражина Ґенсицька — видатна польська соціологиня та політична діячка, яка зробила значний внесок у розвиток регіональної політики Польщі. Її діяльність охоплювала як наукові дослідження, так і практичну реалізацію стратегій розвитку регіонів. Ґенсицька досягла прогресу у впровадженні реформ місцевого самоврядування, залученні європейських фондів та зміцненні співпраці Польщі з Євросоюзом, пише сайт warsawyes.com.
Освіта та початок політичної кар’єри
Ґражина Ґенсицька народилася 13 грудня 1951 року у Варшаві. У 1974 році вона закінчила факультет соціології Варшавського університету. Її наукові інтереси були зосереджені на питаннях, пов’язаних з умовами праці, трудовими відносинами. Цікавилася вона й розвитком регіонів, зокрема економічними, соціальними та управлінськими аспектами місцевого самоврядування та регіональної політики.
У 1985 році Ґенсицька здобула ступінь доктора соціологічних наук, захистивши дисертацію, присвячену діяльності профспілок у соціальних системах високорозвинених капіталістичних країн на прикладі Франції та Великої Британії. Науковим керівником її роботи був відомий соціолог Влодзімєж Весоловський.
Після завершення навчання Ґенсицька розпочала свою професійну діяльність на посаді ад’юнкта в Інституті соціології Варшавського університету. Працювала там з 1985 по 1993 рік.
З 1980 року Ґражина Ґенсицька стала членкинею загальнонаціональної профспілки «Солідарність», яка боролася за демократичні права та свободи польського народу. Соціологиня стала однією з тих, хто створив профспілкову структуру цієї організації на факультеті соціології Варшавського університету.
Після введення воєнного стану в Польщі в 1981 році Ґенсицька продовжувала свою діяльність у підпільних структурах профспілки «Солідарність». Вона організовувала лекції та інші заходи для підтримки руху. У 1989 році Ґражина Ґенсицька брала участь у переговорному процесі між опозицією та комуністичним урядом Польщі. З 1989 по 1991 вона координувала роботу центру профспілкових досліджень організації «Солідарність».
З 1990 року варшавська діячка консультувала міжнародні організації, як-от Єврокомісію та Світовий банк, з питань розвитку місцевих громад і регіонів. Вона також працювала в урядових структурах, надаючи консультації з питань соціальної політики.
У 1999–2001 роках Ґенсицька обіймала посаду заступника державного секретаря в Міністерстві праці та соціальної політики, де відповідала за питання ринку праці та соціальної інтеграції. Політикиня активно працювала над програмами підтримки зайнятості та соціальної адаптації, що сприяли зниженню безробіття та підвищенню рівня життя населення.
Діяльність на посаді міністра регіонального розвитку
У 2005 році Ґенсицька приєдналася до уряду Марцинкевича, обійнявши посаду міністра регіонального розвитку. Продовжила виконувати ці обов’язки вона і в уряді Ярослава Качинського до 2007 року. На посаді міністра регіонального розвитку Ґенсицька відповідала за координацію використання коштів Європейського Союзу для розвитку польських регіонів. Її діяльність сприяла модернізації інфраструктури та підвищенню конкурентоспроможності Польщі.
Під керівництвом варшавської політикині було розроблено та впроваджено низку програм, спрямованих на підтримку регіонального розвитку. Вона створила найефективнішу інвестиційну програму в історії Польщі «Інфраструктура та середовище» («Infrastruktura i Środowisko»). Ґенсицька також активно працювала над підготовкою та реалізацією національної стратегії регіонального розвитку, яка визначила пріоритети та напрями розвитку польських регіонів на довгострокову перспективу.
Парламентська діяльність
У 2007 році Ґражина Ґенсицька балотувалася на парламентських виборах від партії «Право і справедливість» у жешувському виборчому окрузі. За неї віддали голоси майже 29 тисяч виборців, що дозволило політикині отримати депутатський мандат.
У 2010 році Ґенсицька очолила групу депутатів партії «Право і справедливість» у парламенті.
Бувши депутаткою, Ґенсицька виступала за збалансований розвиток країни. Вона наголошувала на необхідності підтримувати менш розвинені регіони та забезпечувати рівні можливості для всіх громадян Польщі. Політикиня також підтримувала ініціативи, спрямовані на підвищення прозорості та ефективності використання публічних коштів, а також на зміцнення співпраці між центральною та місцевою владою.
Трагедія, що забрала життя політикині
10 квітня 2010 року Ґражина Ґенсицька вирушила до Росії в складі польської делегації. Вона мала намір відвідати Катинське кладовище під Смоленськом для вшанування пам’яті про польських громадян, масово страчених у 1940 році Народним комісаріатом внутрішніх справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Літак Ту-154М, на борту якого була Ґенсицька разом з Президентом Республіки Польща Лехом Качинським, представниками духовенства та деякими польськими високопосадовцями, розбився під Смоленськом. У авіатрощі загинули всі 96 осіб, що знаходились у літаку. Раптова смерть політикині та її колег стала великою втратою для польської політики та суспільства.
Ґражина Ґенсицька була однією з провідних фігур у сфері регіонального розвитку Польщі. Її робота на посаді міністра регіонального розвитку та депутата Сейму сприяла зміцненню економіки країни та покращенню якості життя громадян Польщі. Ґенсицька зарекомендувала себе як ефективна менеджерка та політикиня, яка сприяла розвитку Польщі та інтеграції країни в європейську спільноту.