Юзеф Хацінський — один з тих діячів, чия біографія віддзеркалює трагічну й героїчну історію Польщі першої половини 20 століття. Його політична кар’єра у Сеймі Другої Республіки була відзначена прагненням захищати національні інтереси та моральні принципи. Два роки у концтаборі Аушвіц не зламали його волі, а після арешту НКВС і участі у «процесі шістнадцяти» він повернувся на батьківщину з незмінною вірністю своїй країні. Далі на warsawyes.com.
Ранні роки та шлях боротьби Юзефа Хацінського
Юзеф Хацінський народився 3 березня 1889 року у Варшаві. Зростаючи у родині Антонія та Аделаїди Хацінських, він мав брата та двох сестер. Середню освіту майбутній політик здобув у Торговій школі імені Артура Єжевського у Варшаві, де сформувалися його перші економічні та суспільні погляди. Ще у юності він вирізнявся активною громадянською позицією. Хлопець приєднався до Королівської секції Національної молодіжної організації, де молоді активісти готувалися до майбутньої політичної та суспільної діяльності. Прагнучи ґрунтовних знань, він також вивчав право не лише на батьківщині, але й у Швейцарії та в Україні.
У 1915 році Юзеф Хацінський вступив до Національної ліги — однієї з найвпливовіших політичних організацій того часу. Після відновлення незалежності Польщі він активно занурився у політичне життя Другої Республіки. У Сеймі I скликання чоловік представляв Християнсько-Національну Партію праці, захищаючи інтереси національно та релігійно свідомих кіл. У 1918 році він одружився з Людвікою з роду Рогозінських, у шлюбі з якою мав чотирьох дітей.
Одним з важливих моментів у політичній біографії Юзефа Хацінського став період перед травневим переворотом 1926 року. Йому було доручено сформувати уряд, але він відмовився від цієї місії. Причиною стала позиція президента, який під впливом Юзефа Пілсудського не підтримав кандидатуру генерала Владислава Сікорського на посаду міністра внутрішніх справ. Так, чоловік продемонстрував принциповість та небажання діяти всупереч власним політичним переконанням.
У 1940 році Юзеф Хацінський був заарештований німецькою окупаційною владою та впродовж двох років утримувався у концентраційному таборі Аушвіц. Жорстокі умови, щоденне знущання та постійна загроза смерті стали частиною його буднів, але він зберігав гідність і внутрішню силу. Вже 28 березня 1945 року чоловіка заарештувало радянське НКВС. Йому було інкриміновано участь у діяльності підпільних структур, що протистояли комуністичному контролю. Громадський діяч став одним з обвинувачених у так званому «процесі шістнадцяти» — показовому судовому фарсі, який відбувся 18-21 червня 1945 року у Москві перед Військовою колегією Верховного Суду СРСР.
Після звільнення з радянських в’язниць Юзеф Хацінський повернувся до Польщі. Проте період переслідувань, втрата близьких і випробування війною залишили глибокий слід на його здоров’ї та житті. Останні роки чоловік відійшов від активної політичної діяльності, але залишався у пам’яті сучасників як людина великої відваги та принциповості. Юзеф Хацінський помер у місті Гура-Кальварія та був похований у Варшаві на Повонзківському цвинтарі
Визнання та значення громадської діяльності Юзефа Хацінського
Юзеф Хацінсьий пройшов шлях від молодіжного активіста до впливового парламентарія Другої Республіки Польща, витримавши випробування політичними конфліктами, війною та репресіями. Він проявив себе як принциповий діяч, здатний обстоювати власні переконання навіть ціною кар’єрних можливостей. Ув’язнення в Аушвіці, арешт НКВС та участь у «процесі шістнадцяти» не зламали його волі, а лише закріпили образ людини, для якої свобода й національна гідність були найвищими цінностями.
