Вона була відомою варшавською зв’язковою у роки Другої світової війни, пише сайт warsawyes.com. Мова йде про польську діячку Зофію Діленіус. У цьому матеріалі ми більше детально розповімо її історію.
Юність
Зофія Діленіус народилась у 1928 році у Львові в українсько-польській родині. Її батько, уродженець Варшави, був офіцером кавалерійських полків, а також лектором у Кавалерійському навчальному центрі в Ґрудзьондзі. Тож вже змалку дівчинка знала чимало про військову професію.
Друга світова війна застала Зофію з матір’ю у Яворові, де вони перебували на відпочинку. З початком бойових дій їм довелося тікати від німців у військовому човні до більшовицького кордону. Згодом завдяки радіо вони дізнались про те, що радянські війська вже переходять польський кордон, тож вирішили рухатись далі.
У 1940 році за допомогою підроблених документів Зофія з матір’ю опинились у Варшаві. У своїх спогадах дівчина згадувала про те, що польська столиця неабияк відрізнялась від окупованого Львова. У місті Лева панянки намагались одягатись як сільські жінки, аби радянській військові не звертали на них уваги. Натомість у Варшаві, попри війну, жінки були одягнуті у чисті сукні і сміливо гуляли містом. Тож юну Зофію вразила така відмінність.
Варшавське повстання
Переїхавши до Варшави, Діленіус почала навчатись в одній з місцевих шкіл, а також відвідувати таємні заняття. У 1942 році Зофія дізналась більше про діяльність скаутського руху у Варшаві. У результаті дівчина прийняла рішення приєднатись до цього товариства.
Через деякий час Діленіус стала командиркою варшавського жіночого скаутського загону Młody Las. Діяльність цього угруповання була досить різноманітною. В учасників були санітарні та зв’язкові курси. Також найстарший загін доставляв газети, насамперед “Інформаційний бюлетень”, а також різні військові інструкції для кадетської школи.
Напередодні Варшавського повстання група, в якій була Зофія, отримала завдання підготувати квартири на вулиці Бельгійській для людей, які втікали з фронту. Також під час цих всіх подій дівчина отримала позивний “Йодла”. Роль Діленіус під час повстання була різною. Вона була й зв’язковою, й медсестрою. У своїх спогадах Зофія пригадувала, що чимало молоді приєдналось до Варшавського повстання. Серед них були й її знайомі, які до цього не мали жодного стосунку до підпільної організації, але наважились стати на захист власної країни.
Умови під час повстання були складними, зокрема мова йде про щоденне харчування та особисту гігієну. В одному з єврейських закинутих будинків Зофія зі своєю товаришкою нагрівала воду для учасників повстання. Згодом вода у Варшаві зникла взагалі, тож можливості підтримувати особисту гігієну не було.
Діленіус пригадувала, що під час повстання варшавською молоддю неабияк опікувалось духовенство. Отець Ян Зієя будь-якими способами намагався підтримувати моральний дух повстанців. Під час бомбардування він заспокоював усіх, адже усе навколо тремтіло. Варшавці позитивно реагували на цю підтримку. Це було саме те, що потрібно, і те, що допомагало рухатись далі.
Зофія Діленіус протягом усього свого життя пишалась тим, що брала участь у Варшавському повстанні. На її думку, це були події, що символізували свободу та радість. Звісно, було чимало жахливих подій, які назавжди залишились у пам’яті Зофії. Попри це, жінка намагалась залишити у спогадах лише ті моменти, які свідчили про польську боротьбу.
У 2000 році учасниці Варшавського повстання було присвоєно звання молодшого лейтенанта завдяки активній військовій діяльності. Зофія Діленіус померла у серпні 2020 року у Вроцлаві.