Він відомий варшавський скаутський інструктор, який був співзасновником розвідницької організації Wigry, пише сайт warsawyes.com. Мова йде про польського військового Владислава Людвіга. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо його історію.
Юність
Владислав Людвіг народився у 1902 році у Варшаві. Змалку хлопець вів активний спосіб життя. Навчався у знаменитій школі №5 у Варшаві. Раніше це був навчальний заклад для військових. Після закінчення школи Владислав вступив до Варшавського університету, де вивчав право. Навчання йому неабияк подобалось. Тоді він усвідомив, що зробив правильний вибір.
Ще у дитинстві Людвіг приєднався до скаутської організації, яка діяла у Закопаному. Тоді він належав до команди, яка працювала під керівництвом Анджея Малковського. Під час навчання в університеті Владислав став учасником 25-ї варшавської скаутської команди. Згодом його призначили командиром цієї бригади.
Військова кар’єра
У 1918 році Владислав добровольцем приєднався до польсько-більшовицької війни. Він діяв як розвідник, який брав участь у роззброєнні німців. Неодноразово Людвіг отримував поранення. Згодом це неабияк вплинуло на його майбутнє.
У 1924 році Владислав здобув звання скаутмайстра. Завдяки цьому він зміг стати комендантом Варшавської хоругви Польського скаутингу. Загалом Людвіг брав участь у численних скаутських з’їздах, а деякі з них навіть очолював самостійно. Зокрема деякі зустрічі відбувались у Данії, Великобританії та Угорщині.
Коли почалась Друга світова війна, життя Владислава змінилось. Його не мобілізували, через те, що він був раніше поранений. Попри це, варшавець поїхав на Волинь і там намагався вступити до війська. Ці спроби були невдалими. Повернувшись до Варшави, Людвіг зібрав власну скаутсько-військову організацію у вигляді батальйону, який отримав назву Wigry. До цього підрозділу входило багато скаутмейстерів та інструкторів, яких раніше виключили зі скаутингу внаслідок певних конфліктів.
Під час Другої світової війни організація Людвіга брала активну участь в економічній та політичній розвідці Польщі. Згодом Wigry приєднались до Армії Крайової. Сам Владислав керував справами безпеки, розвідки та інформації, а також конспіративними контактами з іншими організаціями. Під час війни Людвіг у власній квартирі створив редакцію преси, яка діяла підпільно, а також там проводив зібрання організації.
Коли у польській столиці спалахнуло повстання, Wigry одразу приєднались до нього. Владислав разом з командою зосередив свої сили у Старому місті. Людвіг разом зі своїми вояками брав участь в обороні євангельського цвинтаря у Волі, а згодом і в обороні палацу Мостовських. Саме там його поранили.
У 1944 році Владислава призначили головою Видавничої комісії Центру військової підготовки Szare Szeregi. Також під час Варшавського повстання, аби дістати зброю та боєприпаси для свого батальйону, Людвіг був змушений залізти у каналізацію у Жоліборжі. На жаль, звідти він не зміг повернутись до своїх попередньої позиції. Згодом Владислав пробрався до Кампіноського лісу, де приєднався до батальйону, який перебував у цій місцевості.
Владислав Людвіг загинув під час битви під Якторовим у вересні 1944 року. Його поховали на цвинтарі Армії Крайової, а згодом тіло перепоховали до родинної могили на Повонзківському цвинтарі у Варшаві. Протягом усієї своєї військової кар’єри варшавець зробив неабиякий внесок у розвиток національної свідомості поляків. Також діяльність Владислава позитивно вплинула на розвиток скаутського руху по всій Польщі. Усе це вдалось втілити у реальність завдяки наполегливій праці Людвіга.