У сучасному політичному та громадському житті держави, особливо тієї, яка перебуває в стані війни, як і в минулому, важливу роль відіграють пропагандисти. Термін “пропагандист” зазвичай використовується для опису осіб або груп, які активно поширюють певні ідеї, переконання або інформацію з метою впливу на громадську думку та формування певного уявлення про події чи явища. Людина двадцять першого століття може з легкістю назвати відомих пропагандистів сьогодення, однак чи знаємо ми видатних постатей цієї сфери минулого?
У Варшаві одним із найвидатніших пропагандистів, журналістів та юристів двадцятого століття є Казімєж Мочарський. Це унікальна постать у польській історії: з чим лише не стикався Казімєж Мочарський на своєму життєвому шляху. Саме тому у нашій статті на warsawyes.com ми хочемо розповісти трішки більше про життя та діяльність видатного варшав’янина, який зумів змінити свідомість практично всього світу.
Хто він – Казімєж Мочарський?
Казімєж Мочарський відомий багатьом як активний громадський діяч Польщі двадцятого століття, журналіст, учасник підпільних організацій, автор, юрист та офіцер. Однак мало хто знає, що свого часу Казімєж Мочарський був активним пропагандистом, діяльність якого мала величезний вплив на формування свідомості сучасної людини та перебіг багатьох важливих історичних подій. Його книга “Бесіди з катом” вважається чи не найціннішим польським документом, який дозволяє вивчити історію та психологію нацизму. Мало хто знає, що своє “дослідження” Казімєж Мочарський робив на волосині життя і смерті. Здавалося би, як за своє життя (Казімєж Мочарський помер у віці 68 років) одна людина змогла опанувати стільки сфер та максимально проявити себе в них? Аби дізнатися феномен Мочарського, пропонуємо ознайомитися з найцікавішими біографічними фактами з його життя.
Казімєж Мочарський народився 21 липня 1907 року у Варшаві в родині вчителів. Освіту здобував у гімназіях Варшави, після чого вступив на юридичний факультет Варшавського університету. Паралельно з 1929 по 1930 рік проходив військову службу у піхотному резервному батальйоні. Закінчивши університет, Казімєж Мочарський навчався у Вищій школі журналістики в польській столиці, а також у Паризькому університеті.
Досвід та знання, які здобув Казімєж Мочарський під час навчання, дозволили йому доволі легко обійняти посаду радника Департаменту охорони праці.
До початку Другої світової війни Казімєж Мочарський був активним громадським діячем. У 1939 році його було обрано до головної управи та виконавчого комітету Асоціації державних службовців. Однак події Другої світової війни змінили напрям діяльності та життя талановитого активіста.
Друга світова війна
Під час Другої світової війни Казімєж Мочарський почав працювати в Бюро інформації та пропаганди штабу Армії Крайової. свої публікації та заяви публікував під псевдонімом “Рафал”. Паралельно Казімєж Мочарський був очільником слідчого відділу Управління підпільної боротьби у польській столиці. Маючи за плечима неабиякий багаж військового досвіду, Казімєж Мочарський також брав участь у бойових завданнях.
У період Варшавського повстання Казімєж Мочарський був редактором щоденника Армії Крайової та очільником Бюро інформації та пропаганди. За свою діяльність та величезний внесок у суспільне та політичне життя Варшави Казімєж Мочарський був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги з мечами. Навіть після придушення Варшавського повстання Казімєж Мочарський намагався тривалий час відновити діяльність БІП в інших містах Польщі.
Арешт та ув’язнення
У 1945 році Казімєжа Мочарського було заарештовано. Під час допитів його жорстоко катували та піддавали тортурам (загалом Казімєж Мочарський пережив понад сорок видів тортур). Після цього його було засуджено до десяти років ув’язнення за участь та діяльність в Армії Крайовій. Після чотирьох років суду Мочарському було винесено смертний вирок. Ні сам Казімєж Мочарський, і ніхто не міг собі уявити, що перебування у в’язниці разом зі своїм опонентом Юргеном Штроопом матиме корисні плоди.
У 1953 році смертний вирок Казімєжа Мочарського було змінено на довічне ув’язнення. Після розгляду справи, лише у 1956 році Мочарського було звільнено та винесено кінцевий виправдувальний вирок.
Період ув’язнення став для Мочарського водночас найскладнішим та найпліднішим періодом його життя. За іронією долі та збігу обставин, Казімєж Мочарський опинився в одній камері з Юрґеном Штропом – генералом, який знищив понад 70 тисяч євреїв у Варшавському ґетто. Для затятого журналіста такі обставини стали чудовою нагодою дістати цінну інформацію від людини, яка знищувала цілу націю, через що опинилася засудженою на смерть. Так склалося, що в одній камері опинилися два вороги. Два опоненти провели разом цілих 255 днів. Це були 255 днів постійних розмов та визнань. Юрґен Штроп, нічого не втрачаючи (адже він знав, що на нього чекає лише смерть), відповідав на всі питання Мочарського, був відкритим та зізнався в усіх скоєних злочинах. Результатом цих розмов є книга “Бесіди з катом”, яка сьогодні є важливим дослідженням у галузі психології.
Після визволення Казімєж Мочарський опублікував розмови зі Штроопом. Згодом книгу було перекладено всіма європейськими мовами. Її почали вивчати навіть у школі.