Він був скаутмайстером та офіцером Армії Крайової, а також командир батальйону “Зоська”, пише сайт warsawyes.com. Мова йде про варшавського військового Ришарда Білоуса. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про його діяльність.
Юність
Ришард Білоус народився у 1914 році у Варшаві. Його дитинство було складним, адже припало на Першу світову війну та на міжвоєнний період. Батько Ришарда був звичайним працівником залізниці. Попри це, батьки змогли забезпечити синові навчання у приватній школі імені Марії Гжегожевської.
Вже у 10 років юнак приєднався до столичної скаутської організації, зокрема був керівником 6-ї варшавської скаутської команди. Після школи Ришард вступив до Варшавського університету на факультет математики та природничих наук. Згодом хлопець прийняв рішення перевестись на архітектурний факультет Варшавського технічного університету.
Друга світова війна
Ще у студентські роки Ришард став одним із співзасновників організації Wigry. У вересні 1938 року юнак закінчив курс юнкерської школи саперного запасу в Модліні. З початком Другої світової війни буденність Білоуса змінилась. У 1939 році він брав участь в обороні Варшави, зокрема був командиром саперного батальйону 8-ї піхотної дивізії. Внаслідок боїв Ришард отримав важкі поранення обох ніг і обличчя. На відновлення йому знадобилося чотири місяці.
Варшавець був досить засмучений, що, лікуючись, не має змоги допомогти своїм побратимам у боротьбі з ворогом. Тож тоді Ришард прийняв рішення розпочати свою підпільну роботу. Білоус став співавтором програми “Сірі ряди”. Свою майстерність військовий продемонстрував у 1943 році, адже він входив до знаменитого спеціального розвідувального відділу “Єжи”. Ця організація діяла як диспозиційний підрозділ Управління підривної діяльності штабу Армії Крайової.
Згодом елітний підрозділ перейменували і у 1943 році він став “Зоською”. Його очільником став Ришард Білоус. Під час Варшавського повстання чоловік був змушений взяти псевдонім “Єжи”. Як капітан батальйону “Зоська” він пройшов бойовий шлях через Волю, Старе місто, Середмістя, Черняков і Мокотов. На жаль, під час бойових дій підрозділ “Зоська” втратив 360 бійців. Це становило близько 70 відсотків від усіх військових цієї частини. Попри такі втрати, Білоус разом з побратимами зміг довго протриматись під час Варшавського повстання.
Після усіх цих подій Ришарда було затримано. Його відправили до табору для військовополонених у Німеччині. У 1945 році Білоус був звільнений внаслідок прориву британської армії. Варшавець продовжив свою діяльність у скаутському русі та став головою скаутів ZHP за кордоном. Через радянську окупацію в Польщі та переслідування колишніх членів Армії Крайової він вирішив залишитися в еміграції. Йому довелось поселитись у Лондоні.
У 1948 році Ришарду вдалось виїхати до Аргентини. Там він здобув повагу серед місцевого населення. У містечку Білоус керував будівництвом аеропорту Квіллен. Також обіймав посаду міністра планування та розвитку в уряді провінції Неукен і генерального директора Управління доріг та електроенергетики Патагонії.
Востаннє Ришард відвідав батьківщину у 1974 році. Це сталось так пізно через те, що тоді Польщею керували комуністи, а Білоус дуже скептично ставився до їхньої політики. У Варшаві йому вдалось зустрітись з побратимами та згадати події Варшавського повстання.
Ришард Білоус помер у 1992 році в Аргентині. Його поховали на місцевому кладовищі. У 2019 році родичі варшавського командира стали ініціаторами перепоховання останків загиблого на військове кладовище у Варшаві.