Одна з найвизначніших постатей польської історії, видатний державний діяч, військовий стратег, маршал Польщі та символ боротьби за незалежність, пише сайт warsawyes.com. Його ім’я пов’язують з відродженням Польської держави після понад столітнього поділу між імперіями Росії, Австрії та Пруссії. Також дізнавайтеся про варшавського капітана Ришарда Білоуса.
Біографія
Він народився 5 грудня 1867 року у багатій панській родині. Отримав дбайливе виховання та гарну освіту. Юзеф володів шістьма мовами: французькою, англійською, німецькою, російською, українською та білоруською. Економічні та політичні труднощі Польщі торкнулися родини Пілсудських. Вони втратили кошти та переїхали. Тоді Юзеф вступив до російської гімназії, бо польської не було. Польську мову у тій гімназії завзято утискали. Його молодість була наповнена спогадами кривд і несправедливостей, заподіяних його народові. У домі Пілсудських панував патріотичний дух. Мати любила читати дітям твори польських віщунів-поетів. Юзеф зачитувався біографією Наполеона і національних героїв. Після закінчення гімназії він вступив на медичний відділ Харківського університету. Але згодом навчальний заклад було зачинено через бунт студентів проти російського уряду. У той час Юзеф Пілсудський зіткнувся з російськими революціонерами, але не поєднався з ними. Він вважав, що польські політичні партії повинні діяти окремо.
Старшого брата Юзефа було засуджено до 15 років каторжних робіт за недоведену спробу вбивства царя Олександра III. У цей час Юзефа вивезли на 5 років до Сибіру на заслання. Там він добре зрозумів російську душу та пізнав увесь народ. Він остаточно переконався, що неперехідна безодня лежить не тільки між будовою польського і російського суспільства, але й між польською і російською душею. Після повернення до Польщі він ще з більшим завзяттям зайнявся планами із розірвання звʼязку між Польщею і Росією.
Після повернення із заслання Пілсудський долучився до підпільної революційної діяльності. Він став одним з лідерів Польської соціалістичної партії (ППС), яка боролася за незалежність Польщі. У цей період він організував видання підпільної газети “Robotnik” і створив бойові загони для протидії окупаційним силам. Коли вибухнула російсько-японська війна, Пілсудський поїхав до Японії та пропонував уряду організувати польське повстання. Японський уряд не зважився тоді на такий крок. Тож Пілсудський повернувся з розумінням, що своє відродження народ має здобути власними силами. Відтоді ця думка стала його гаслом.
Юзеф Пілсудський був відомий як харизматичний лідер з сильним характером. Попри жорсткість у політиці, він мав тонке почуття гумору і був пристрасним читачем, особливо творів польських класиків. Пілсудський двічі одружувався: його першою дружиною була Марія Коплевська, а другою — Александра Щербінська, яка активно підтримувала його діяльність.
Польська Організація Військова
З початком Першої світової війни Пілсудський зробив ставку на співпрацю з Центральними державами (Німеччиною та Австро-Угорщиною), які виступали проти Російської імперії. Він організував Польські легіони, які стали ядром майбутньої армії. Він заснував “Стрілецький Союз”, заохочував молодь до вивчення військової справи, вчився сам, робив досліди, працював над історією і теорією військової справи.
У серпні 1914 року він перекинув 300 добровольців через кордон, щоб перешкодити мобілізації й не дати вивести людей з польського краю. Після цілої низки сутичок і боїв він здобув місто Кельці та негайно почав закладати основи державності. У жовтні 1914 року для підтримки незалежної політики та передбачаючи майбутню боротьбу, заснував таємне товариство зі старшин і підстаршин. Воно отримало назву Польська Організація Військова. За допомогою цієї організації Пілсудський успішно паралізував усі зусилля німців та австрійців утвердити свою владу і зміцнити впливи в обох окупованих частинах Польщі. Він використовував суперництво та заздрість обох держав, послаблюючи одна одну. Проте після відмови Німеччини надати гарантії незалежності Польщі, Пілсудський порвав з центральними державами і навіть був ув’язнений.
Глава Польської держави
На вулицях Варшави вже йшли демонстрації з червоними прапорами і революційними піснями. Такі настрої додавали Пілсудському впевненості, що військової організації розпочали роззброєння німців. Увечері 11 листопада Пілсудський отримав від Ради регентів право командувати військами. Пізніше цю дату почали вважати днем незалежності Польщі. Наступного дня Пілсудський заявив, що хотів створити уряд, незалежний як від Ради, так і різних партій, котрим не хотів нічим завдячувати.
Сейм ухвалив так звану Малу конституцію. У ній окреслювався обсяг повноважень Пілсудського, який отримав титул очільника держави. Результати виборів закріпили позиції правих кіл і сприяли усуненню небезпеки революції. Попри певні обмеження у повноваженнях, Пілсудський сконцентрував свою діяльність на створенні армії, яка могла забезпечити йому всю повноту влади. Також він сприяв консолідації трьох колишніх регіонів Польщі, які були розʼєднані кордонами.
Звʼязок з Україною
У 1920 році він очолив польську армію під час радянсько-польської війни. Завдяки його роботі у битві під Варшавою польські війська зупинили наступ Червоної армії, що врятувало не лише Польщу, а й Західну Європу від більшовицької експансії. Пілсудський усвідомлював важливість співпраці з українцями у боротьбі проти Росії. У 1920 році він уклав Варшавську угоду з лідером Української Народної Республіки Симоном Петлюрою. Польща підтримала українські війська у боротьбі з більшовиками. Хоча спільна мета не була досягнута, цей союз став історичним прикладом можливого порозуміння між двома народами.
Пілсудський почав послідовно втілювати у життя концепцію власного нейтралітету щодо будь-якого політичного угруповання. Це був його офіційний розрив зі своїм минулим, тісно повʼязаним з ППС. Такий підхід проявився при створенні польського війська, основою якого стали кадрові офіцери всіх трьох регіонів Польщі, які нещодавно билися по різні боки фронту. Ці сили були скеровані на схід і займали території, які залишали німецькі окупанти.
У 1926 році, внаслідок “травневого перевороту”, Пілсудський повернувся до влади як фактичний керівник країни. Хоча він офіційно не обіймав посаду президента чи прем’єр-міністра, його вплив на державну політику був величезним. Пілсудський виступав за сильну державну владу, необхідну для стабілізації країни у складний міжвоєнний період. Його політика викликала як захоплення, так і критику. З одного боку, він зберігав мир і порядок у Польщі, з іншого — обмежував демократичні свободи та запроваджував авторитарні методи управління.
Юзеф Пілсудський помер 12 травня 1935 року та залишив після себе потужну спадщину як творець незалежної Польщі. Пілсудський залишається одним з найшанованіших діячів Польщі. Його зусилля у відродженні державності, військові досягнення та політичне лідерство зробили його національним героєм. Польща, яку він побудував, стала важливим гравцем у міжвоєнній Європі та символом боротьби за незалежність для багатьох народів. В історії Юзеф Пілсудський постає як людина, яка зуміла об’єднати різні політичні та суспільні сили задля досягнення головної мети — свободи для свого народу.