Його імʼя добре відоме у Польщі. Його називають національним героєм. Він є почесним громадянином США та Франції. Тадеуш обʼєднав у собі сильного полководця, людину з неймовірними організаторськими вміннями, яка здатна окрилювати та повести за собою маси. Одна з найвідоміших цитат Тадеуша Костюшка, яка відображає його патріотизм та віру у визволення нації, звучить так: “За націю мою я живу, для нації моєї я борюся”. І він дійсно боровся до останнього та зробив все для того, аби подолати кріпосне право, допомогти полякам та будувати нову державу, пише сайт warsawyes.com. Також дізнавайтеся про воєначальника Тадеуша Коморовського та його особисту боротьбу.
Біографія
Народився Тадеуш у 1746 році у родині малоземельного дворянина. Початкову освіту здобув у Любешівській школі, а у 20 років закінчив Варшавський кадетський корпус. Король Станіслав-Август Понятовський помітив талант молодого Тадеуша й відправив його для подальшого вивчення військової справи та архітектури у Париж. А для цього потрібно було знати мову та мати кошти. З цього моменту почався шлях молодого героя.
Сімʼю створити він не зміг, хоча в його житті було кілька жінок, яких він щиро та віддано любив. Він з ранньої молодості був рішучою людиною, але водночас соромʼязливою. Це не була особистість егоцентричного типу, яка ставила собі за мету стати легендою. Костюшко намагався не ставати вищим завдяки іншим. На думку Костюшка, люди повинні бути вільними і рівними між собою, а також він вважав, що не має бути монархій, а повинна бути республіка. Однією з визначних рис Тадеуша Костюшка була його щира віра у принципи свободи, рівності та справедливості. Він вирізнявся прогресивними поглядами й підтримував ідеї створення конституційної монархії та забезпечення рівності всіх громадян перед законом, що було надзвичайно новаторським для його епохи.
Здобув громадянство США
Влітку 1776 року польський офіцер, натхненний війною за незалежність США, вирушив до Північної Америки. У званні полковника Континентальної армії він очолював будівництво багатьох оборонних споруд, зокрема укріплень під Філадельфією і Саратогою, а також форту у Вест-Пойнті. Тут він проявив свої здібності військового стратега. У березні 1780 року він очолив інженерну службу армії Горна й двічі врятував від поразки американські війська. Йому вдалося вчасно облаштувати для них переправи через річки. За проявлену мужність і хоробрість Тадеуш Костюшко отримав американське громадянство й звання бригадного генерала. У США памʼятають про доблесного поляка й глибоко шанують його імʼя.
Повернення до Польщі
До Польщі Костюшко повернувся у 1784 році. Тоді за підтримки місцевої шляхти він знову потрапив до армії та отримав звання генерал-майора. Командуючи окремими зʼєднаннями, у 1792 році він чинив опір агресії Російської імперії, боровся проти Торговицької конфедерації, виявив хист полководця та особисту мужність у боях під Зеленцями на Поділлі та Дубенкою на Холмщині.
У серпні 1793 року Костюшко прийняв пропозицію очолити польське національне повстання проти окупантів (Росії й Пруссії) і виїхав до Кракова. Однак на той момент революційна Франція не могла надати належну допомогу повстанню, тому Костюшко вважав, що воно було приречене на поразку. Тож вирішив відкласти початок виступу.
У березні 1794 року, коли кавалерійська бригада генерала Мадалінського відмовилася підкоритися наказу про свій розпуск, повстання таки почалося. Костюшко негайно прибув до Польщі й у Кракові був проголошений генералісимусом. 4 квітня повстанці розгромили під Рацлавицями загін російських військ генерала Олександра Тормасова. До травня 1794 року вони володіли майже всією територією Польщі, а Тадеуш Костюшко де-факто став правителем Речі Посполитої. 7 травня 1794 року він видав Поланецький універсал, в якому проголосив скасування кріпосного права.
Однак уже у вересні-жовтні 1794 року польські війська у Кобрині, під Крупчицями, Брестом і у Празі зазнали поразки від російської армії генерала О. Суворова. У вересні 1794 року у бою Костюшко був важко поранений. Його взяли у полон та увʼязнили у Петропавлівській фортеці. Після втрати вождя польське повстання швидко пішло на спад. Розгром повстання Костюшка став нагодою й підставою третього поділу та повної ліквідації Речі Посполитої. Смерть Катерини ІІ відкрила період великих спокусливих очікувань польської шляхти “на милості” з боку російських імператорів. Павло I почався скасовувати всі антипольські заборони. Тоді було надано амністію Костюшку та всім його прихильникам і відновлено польські традиційні адміністративні органи.
Костюшко став тим, хто після перемоги у битві під Рацлавицями одягнув селянський стрій, уособлюючи роль символічного лідера селян, які становили основну частину його війська.
Костюшко і Варшава
Тадеуш Костюшко мав важливий зв’язок з Варшавою, адже місто стало одним з ключових центрів його діяльності під час повстання 1794 року. У період повстання Костюшка Варшава відігравала роль політичного та військового центру. У столиці було зосереджено значну частину повстанських сил і ключові органи управління, які підтримували боротьбу за незалежність. У квітні 1794 року у самому серці Варшави розпочалося збройне повстання проти російських окупаційних військ, яке стало частиною загальнонаціонального руху. Місцеві жителі, натхненні ідеями Костюшка, активно брали участь у боротьбі. Повстанцям вдалося вигнати російський гарнізон з міста. Це стало важливою перемогою для руху опору. Костюшко користувався великою підтримкою серед мешканців Варшави. Він не лише керував військовими діями, але й пропагував ідеї рівності та свободи, які надихали містян до боротьби. Після поразки повстання 1794 року Варшава залишалася символом незламності польського народу. Ідеї Костюшка жили серед мешканців міста, формуючи основу для майбутніх рухів за незалежність. Отже Варшава була не лише полем бою, але й важливим символом і місцем, де ідеї Тадеуша Костюшка знаходили відгук у серцях багатьох.
У 1815 році Костюшко переїхав у місто Золотурн у Швейцарію. Причиною переїзду стало переслідування колишніх учасників революції. Також була обмежена свобода преси, зріс вплив духовенства, проти чого все життя боровся Костюшко. Після переїзду Костюшко продовжував активно брати участь у суспільному житті. Він пішов з життя 15 жовтня 1817 року. Саме у цьому місті встановлено бронзову скульптуру Тадеуша висотою 1,81 метра, а в його квартирі відкрито меморіальний музей. У 1819 році прах Тадеуша Костюшка був перевезений до Кракова й похований поруч з могилами польських королів. На згадку про це під Краковом був насипаний 34-метровий курган.
Памʼять про Т. Костюшка живе і у 21 столітті. Він є одним з найвидатніших національних героїв Польщі. Його іменем названі вулиці, площі, памʼятники та інші обʼєкти у багатьох містах Польщі та по всьому світу. Його боротьба за свободу привернула увагу і підтримку низки європейських держав, а також американських та французьких революціонерів. Його імʼя, вчинки та ідеали стали невідʼємною частиною національної ідентичності Польщі, надихаючи покоління боротися за свою свободу та гідність.