Права ЛГБТ — це не лише про одностатеві шлюби та усиновлення, а й про захист від дискримінації та забезпечення рівних можливостей у всіх сферах життя. У Варшаві, місті з населенням близько 1,8 мільйона людей, цей запит особливо помітний. Щорічні Паради рівності, які збирають тисячі учасників, свідчать про зростання підтримки ЛГБТ-персрон. Згідно з опитуванням CBOS у 2023 році, 66% поляків виступають за правовий захист ЛГБТ-осіб від дискримінації, а 41% опитаних підтримують одностатеві партнерства. Проте Варшава залишається ареною ідеологічного протистояння: католицька церква та консервативні політичні сили, зокрема партія «Право і справедливість», чинять спротив ліберальним ініціативам. Багато політиків підтримують ЛГБТ-спільноту, однак є й ті, хто вважають лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів загрозою цінностям, які консерватори називають традиційними. У цій статті на warsawyes.com розповімо про чотирьох варшавських політичних діячів, які активно виступають проти ЛГБТ.
1. Ярослав Качинський — архітектор консервативної ідеології
Ярослав Качинський — впливовий політик, який очолює партію «Право і справедливість». Він є однією з найвизначніших фігур у новітній історії Польщі.
Політична риторика Качинського будується на різкому протиставленні ЛГБТ-руху та так званих традиційних польських цінностей. Ця позиція стала одним з ідеологічних стовпів партії «Право і справедливість».
Качинський неодноразово негативно висловлювався щодо ЛГБТ-спільноти у своїх публічних промовах. Зокрема, на з’їзді партії у 2024 році він назвав ЛГБТ-рух ідеологією, що руйнує польські сім’ї та католицькі цінності. У такий спосіб варшавський політик перевів обговорення захисту прав людини у площину культурного та цивілізаційного протистояння, щоб мобілізувати консервативний електорат.
Ключовим проявом його політики стала активна підтримка вільних від ЛГБТ зон. Йдеться про резолюції, ухвалені регіональними радами в деяких воєводствах Польщі у 2019–2021 роках. Хоча ті акти на практиці не реалізовувалися, вони викликали різку критику з боку Європейського Союзу та міжнародних правозахисних організацій.
Качинський, як уродженець Варшави та багаторічний депутат від столичного округу, має значний вплив на консервативний дискурс. Його підтримка є вирішальною для кандидатів від партії «Право і справедливість». Наприклад, у 2025 році Качинський активно просував на президентську посаду Кароля Навроцького, чия кампанія містила гасла, які виражають негативне ставлення до ЛГБТ-спільноти. Вони були спрямовані на мобілізацію правого електорату.
2. Павел Лісецький — політик, що підбурює громадськість проти ЛГБТ-спільноти
Павел Лісецький є одним з найрадикальніших представників консервативного крила партії «Право і справедливість» у питаннях прав ЛГБТ. Варшавський політик використовує гостру та емоційну риторику, коли висловлюється про лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів.
У 2024 році Лісецький публічно жорстко розкритикував варшавський Парад рівності. Правозахисну ходу депутат Сейму назвав проявом сатанізму та пропагандою аморальності.
Позиція політика ґрунтується на категоричному запереченні будь-яких форм юридичного визнання ЛГБТ-стосунків. Лісецький виступає проти легалізації одностатевих шлюбів та усиновлення дітей ЛГБТ-парами, декларуючи, що традиційна сім’я — це єдиний правильний шлях.
Політична діяльність Лісецького зосереджена на підтримці консервативних ініціатив. Він активно просуває релігійну освіту в школах, розглядаючи її як захист дітей від впливу руху ЛГБТ за рівні права, який депутат називає шкідливою ідеологією.
Як уродженець Варшави Лісецький ефективно працює з місцевими виборцями, особливо в тих районах міста, де активно підтримують консерваторів. Промови депутата часто містять прямі заклики до дій, спрямованих проти прав та інтересів ЛГБТ-спільноти.
3. Яцек Оздоба — політичний діяч, що поширює нетерпимість до ЛГБТ у Європарламенті
Яцек Оздоба — варшавський політик, який представляє польську столицю в Європейському Союзі. Він активно бореться проти прав ЛГБТ у Польщі. Відколи варшав’янина обрали депутатом Європарламенту, він закликає європейців доєднатися до його боротьби.
Оздоба відомий різкими заявами в Брюсселі. У 2025 році він виступив у Європарламенті з промовою, в якій відкрито звинуватив ЛГБТ-активістів у гетерофобії та просуванні гендерної ідеології, яка, за його словами, підриває європейські цінності. У такий спосіб варшавський політик активно намагається переконати громадськість, що ЛГБТ є загрозою для європейської цивілізації.
Попри роботу в Європарламенті, Оздоба не оминає увагою й рідне місто. Він різко розкритикував Декларацію ЛГБТ+, підписану мером Варшави Рафалом Тшасковським. Оздоба назвав її політичною провокацією. Варшав’янин категорично проти будь-якого офіційного визнання та підтримки ЛГБТ-спільноти.
Яцек Оздоба позиціює себе як захисник традиційної моралі. Він активно співпрацює з консервативними групами, які борються проти ЛГБТ-ініціатив у польській столиці.
4. Кая Ґодек — активістка, яка вбачає в існуванні ЛГБТ загрозу для дітей
Кая Ґодек — одна з найнетерпиміших до ЛГБТ-спільноти активісток. Варшав’янці не вдалося стати успішною політикинею, хоча спроби реалізувати себе в цій сфері були.
Кая Ґодек є представницею правління фонду «Життя та родина» (Fundacja «Życie i Rodzina»). Діяльність цієї організації спрямована на просування ініціатив проти абортів та прав ЛГБТ.
У 2019 році Кая Ґодек очолювала список політичної сили «Конфедерація свободи й незалежності» на виборах до Європарламенту, представляючи фонд «Життя та родина». Проте новоспечена політикиня не здобула мандат. Незабаром Ґодек та її фонд вийшли з «Конфедерації свободи й незалежності», вважаючи, що їхні погляди маргіналізують однопартійці.
Громадська активістка є авторкою резонансного проєкту «Стоп ЛГБТ». Мета цієї ініціативи полягає в забороні публічних ЛГБТ-заходів, зокрема Парадів рівності. Проєкт викликав значний суспільний резонанс і міжнародну увагу.
Риторика Ґодек є однією з найгостріших у польському публічному просторі. У 2024 році в соціальних мережах вона називала ЛГБТ-рух загрозою для дітей і пропагандою гріха. Ворожі висловлювання Ґодек закріпили за нею статус однією з найвідоміших гомофобних активісток у країні. Варшав’янка, якій не вдалося досягнути значних успіхів у політичній кар’єрі, закликає однодумців брати участь в акціях на підтримку законодавчих ініціатив, спрямованих на обмеження прав лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів.
Боротьба за та проти прав ЛГБТ у Варшаві відображає глибокий суспільний розкол. Одні прагнуть до рівності для всіх, а інші захищають консервативні традиції. Риторика варшавських політичних діячів, що бачать у ЛГБТ-спільноті загрозу, контрастує з дедалі більшим запитом на толерантність, особливо серед молоді. Ця ситуація змушує замислитися: чи зможе польське суспільство знайти баланс між свободою індивідуальності та повагою до традицій?