У міжвоєнній Польщі питання єдності ветеранських середовищ було надзвичайно гострим. У цьому вимірі Легіон Республіки Польща вирізнявся правими, національними й антипілсудівськими орієнтирами. Він поставив собі за мету не лише захист інтересів ветеранів, а й виховання нового покоління у дусі відданості державі. Далі на warsawyes.com.
Історія заснування та розвитку Легіону Республіки Польща
У грудні 1925 року віцепрезидент FIDAC Бернард Слівінський скликав конференцію організацій, які об’єднували ветеранів Першої світової війни та учасників боїв за кордони Другої Республіки. До обговорення долучилися керівництва Спілки товариств повстанців і воїнів західних земель, Спілки Галлерчиків, Спілки офіцерів резерву, Спілки повстанців Сілезії та Спілки інвалідів війни. Головною ідеєю зустрічі виявилося створення єдиного представницького органу, що мав би стати спільним голосом усіх цих об’єднань за зразком FIDAC.
Попри труднощі, у 1927 році Легіон Республіки Польща був офіційно створений у Варшаві. Його заснування відбулося на тлі прагнення правих ветеранських середовищ до консолідації після травневого перевороту Юзефа Пілсудського. До складу увійшли Асоціація Довборчиків, Спілка Галлерчиків, Спілка офіцерів у відставці, Спілка захисників Львова, Спілка офіцерів резерву та Товариство повстанців і військових VIII корпусу. Об’єднання мало на меті зміцнення незалежності та могутності країни, виховання народу у військовому та фізичному дусі, а також підтримання колишніх солдатів як у моральному, так і у матеріальному вимірах.
Легіон Республіки Польща позиціював себе як аполітичне та безпартійне формування, віддане ідеї служіння державі. Як писав журнал «Szaniec» за редакції Романа Василевського, він не мав власного друкованого органу й користувалася пресою Національної партії та Руху молоді. Згодом для ширшої діяльності об’єднання почало організовувати збори, публічні читання, видавати брошури та журнали, а також створювати бібліотеки й читальні. Особливу увагу було приділено розвитку співпраці зі спортивними та військовими об’єднаннями, що мало сприяти формуванню патріотичної та дисциплінованої молоді.
З часом у внутрішньому житті Легіону Республіки Польща почали проявлятися ідеологічні суперечності. Він взявся просувати виразно опозиційну позицію до панівного табору санації на чолі з Юзефом Пілсудським. У середовищі організації переважали національні настрої, які ставили ідею нації вище за державну ідеологію. Це протиставляло його іншій важливій силі FPZOO, створеній 9 лютого 1928 року. На відміну від першого, Федерація орієнтувалася на співпрацю з урядовими колами та підтримувала політику санації. Це стало підґрунтям до зростання конкуренції між двома об’єднаннями.
У жовтні-листопаді 1928 року спроби домовитися між Легіоном Республіки Польща і FPZOO зазнали краху. Розкол призвів до відкритого протистояння, у якому перемогла проурядова Федерація. 23 січня 1931 року новим віцепрезидентом FIDAC у Польщі призначили генерала-майора Романа Горецького, який був водночас президентом FPZOO. Попри обмежений вплив, Легіон намагався зберігати свою присутність у суспільному житті. Його головним інформаційним інструментом був журнал «Szaniec», що виходив з 1927 до 1939 року.
Визнання та значення діяльності Легіону Республіки Польща
Легіон Республіки Польща став однією з найпомітніших спроб міжвоєнної доби консолідувати різнорідні ветеранські організації. Його діяльність вирізнялася широтою завдань: від підтримання незалежності та посилення могутності держави до поширення військового вишколу серед суспільства, участі у соціально-державних і культурно-освітніх ініціативах. Чисельність організації оцінювалася приблизно у 350 тисяч членів, а членство було відкритим для будь-якої асоціації колишніх військових, яка діяла на законних підставах і мала затверджений статут. Це робило Легіон однією з найбільших і наймасовіших платформ для ветеранів у Польщі.
