Однією з найстрашніших сторінок в історії Варшави є повстання у Варшавському гетто. Це боротьба, яка назавжди змінила світ. Це повстання, яке було останньою надією та боротьбою для цілої нації.
Повстання розпочалося перед одним із найбільших єврейських свят: у ніч на Пасху, 19 квітня 1943 року. Відомо, що тоді у варшавському гетто було близько сімдесяти тисяч людей. Цифри вражаючі, але до повстання у гетто знаходилося більше 400 тисяч осіб. Більшість із них було знищено та репресовано. Жорстоко та холоднокровно окупаційні війська вбивали цілу націю, пише warsawyes.com.
День за днем, кожної години відбувалась поступова ліквідація цілих кварталів варшавського гетто. Кожного дня тисячі невинних жертв, які не мали можливості захистити себе. У ніч на 19 квітня, коли німецькі війська знову прийшли у гетто, вони зіткнулись із найбільшим в історії єврейським опором: повстанці відкрили по них вогонь. Повстання у варшавському гетто – це боротьба за життя, героїчний подвиг та остання надія для кожного, хто опинився на межі життя та смерті.
Упродовж наступних днів німецькі війська придушили повстання та вбили більшість людей. Усе варшавське гетто було зруйноване, спалене до тла, зрівняне із землею. Опісля, у першій половині травня, було висаджено в повітря Велику Синагогу. Незважаючи на те, що німецька влада оголосила 16 травня 1943 року датою придушення повстання, бої тривали ще до червня цього ж року.
Події до повстання
Німецька влада на окупованих територіях обрала репресивну політику проти євреїв. Слід пам’ятати, що варшавське гетто не було утворене за один день. Спочатку євреїв насильно змушували носити пов’язки. Згодом євреям заборонили відвідувати місцеві заклади, сидіти на лавках та навіть ходити на тому ж тротуарі, де йшли німці. Із кожним днем репресивна політика ставала більш жорстокою. Кожен, хто чинив опір, був убитий.
Весною у 1940 році німецькі війська у польській столиці розпочали будівництво спеціальної локалізації для євреїв. Згодом саме ця територія стане найстрашнішим місцем у Варшаві. Євреї, які проживали у різних частинах міста, були змушені покидати рідні домівки та переселятися в гетто. Згодом гетто відділили від міста величезним муром. Площа, яка охоплювала 4 квадратних кілометрів, стала домівкою для всього єврейського населення Варшави та інших територій Польщі. Варшавське гетто було справжнім пеклом на землі. Однак найстрашніше було лише попереду.
Весною 1941 році за покидання території гетто чи допомогу євреям німецькі війська запровадили смертну кару. Із кожним днем умови у гетто погіршувалися та ставали непридатними для життя. Спостерігався значна нестача їжі та лікарств. За всю історію варшавського гетто в ньому загинуло більше 80 тисяч євреїв через голод та хвороби. Більше трьохсот тисяч євреїв було вивезено та вбито за межами гетто.
Боротьба за життя
Нелюдські умови варшавського гетто змусили євреїв розпочинати чинити опір. 18 січня 1943 року нацистські військові вкотре прийшли до гетто, щоби забрати чергову групу людей та депортувати їх до Треблінки і згодом вбити. Однак цього дня їм не вдалося пробратися туди: їм почали протистояти бійці Єврейської бойової організації. У руках не автомати, а саморобне озброєння. Ніч 18 січня стала першим актом військового супротиву євреїв на території варшавського гетто. Тоді ж німецькі війська почали застосовувати сильніші репресії.
У ніч на 19 квітня 1943 року німецькі військові, повністю оснащені бойовим приладдям, озброєні тяжкою технікою та зброєю, увірвалися на територію варшавського гетто. На зустріч, чинячи опір, вийшло менше тисячі молодих хлопців та дівчат, які в своєму арсеналі мали саморобну зброю та вибухівки. Ніхто не сподівався на тактй запеклий опір, особливо нацисти.
Упродовж декількох днів тривали запеклі бої на території варшавського гетто. Повстанці Єврейської бойової організації чинили опір без переваг у зброї та кількості бойовиків.
Найзапекліший бій
Озброєння повстанців почало швидко закінчуватися. Тому вони були вимушені перейти у заздалегідь облаштовані бункери та виходити на партизанські рейди проти окупантів. Єврейські повстанці вивісили прапори, які згодом стали символом повстання: єврейський біло-синій із Зіркою Давида та польський прапор.
На цей момент у варшавському гетто знаходилось орієнтовно шістдесят тисяч євреїв. Переважна їх кількість переховувалась у спеціально підготовлених місцях. Це були схованки під кам’яницями, невеликі бункери. Повстанці продовжували чинити опір, незважаючи на гостру нестачу зброї та людей.
Єврейським повстанцям допомагали польські підпільні організації: вони надавали все необхідне для повстання як і під час нього, так і перед ним. Польські підпільники таємно навчали євреїв будувати сховища, а також передавали зброю, бензин та інші речовини для приготування «коктейлів Молотова». До єврейських повстанців також приєдналась невелика група польських солдатів, які допомагали чинити опір. Цікавим є факт, що повстання готувалось із 1942 року: саме тоді на території гетто євреї почали облаштовувати сховища, які згодом виявилися придатними у боротьбі.
Однак наказ Юрґена Штропа змінив хід битви. Він наказав повністю зруйнувати всі житлові забудови гетто та вбивати кожного, хто буде чинити опір. Нацисти виконували наказ Штропа, дістаючи живих євреїв зі сховів, та розстрілюючи їх на місці. Одним із найстрашніших місць варшавського гетто стала брама Умшлагплац, яка розділяла територію гетто та посадки на потяги до таборів смерті.
Придушення повстання
8 травня нацистам удалось знайти бункер, в якому знаходились повстанці. Це сучасна вулиця Мила, 18 у Варшаві, де знаходиться меморіал «Бункер Анелевіча» неподалік Музею польських євреїв POLIN). Відповідно до різних джерел, у бункері на той момент переховувалося до 150 єврейських повстанців на чолі зі своїм лідером – двадцятитрирічним Мордехаєм Анелевічем. Кожен із них став приреченим на смерть від рук німецьких військових. Нацисти намагалися запустити у бункер ортруйний газ. Однак повстанці не бажали здаватися живими, тому вчинили самогубство. Лише невеликій частині повстанців та цивільних вдалося покинути бункер через невідомий для німців таємний вихід.
Героїчна боротьба єврейських повстанців стала не лише найтрагічнішою сторінкою в історії, але й символом сміливості та відваги.
Жертви повстання
За різними даними кількість єврейських повстанців становила до 1500 осіб. Із них було приблизно 800 людей з Єврейської бойової організації та безліч жінок і молоді. До сих пір інформація про точну кількість повстанців є суперечливою.
Відповідно до німецьких підрахунків у повстанні загинуло більше семи тисяч євреїв. Близько шести тисяч осіб згоріло заживо, а ще майже 50 тисяч євреїв вивезли до Треблінки, де їх було вбито. Юрґен Штроп у своєму звіті доповів, що німецькими військами було знищено 56065 євреїв. Кількість загиблих може бути значно більшою, однак, на жаль, це неможливо визначити точно.
Повстання у варшавському гетто стало переломним моментом в історії Польщі. Це повстання, яке назавжди змінило світ.