Цей політичний рух виник завдяки знаменитим варшавським чиновникам — Ярославу та Леху Качинським. На самому початку двадцять першого століття в Польщі партія швидко набула популярності. Протягом свого існування одразу двоє представників “Права і справедливості” були гарантами держави. Більш детально про історію політичного руху, а саме: коли саме зародився, які цінності підтримує, становлення та сучасний період в житті партії — читайте на warsawyes.com.
З чого все почалось?
“Право і справедливість” було засновано у 2001 році як центристську християнсько-демократичну партію, хоча згодом вона стала праворадикальною. Фундаторами цього руху були брати Качинські. Ярослав та Лех спочатку представляли “Солідарність” Леха Валенси, але з часом між ними виник конфлікт, тому Качинські вирішили створити власну партію.
Брати об’єднали навколо себе найкращих чиновників, наприклад, Людвіка Дорна. Водночас успіх з’являвся завдяки тому, що Лех Качинський вже тоді був доволі відомий, спочатку на посаді міністра юстиції, а потім і президента Республіки Польщі. Тому “Право і справедливість” вже на дебютних виборах отримала сорок чотири мандати до нижньої палати польського парламенту. У 2005 році таких місць вже було сто п’ятдесят п’ять із чотирьохсот шістдесяти можливих.
Історія становлення і сучасний період
Внаслідок вищезгаданих виборів у Польщі утворилися дві партії, які мали найбільше представників в уряді: “Право і справедливість” та “Громадянська платформа”. Засоби масової інформації писали про можливе об’єднання в коаліцію, але через непорозуміння та образи між Дональдом Туском та братами Качинськими (перший програв вибори Леху) коаліція не пройшла.
Натомість “Право і справедливість” прагнула все ж отримати монобільшість у стінах парламенту для ухвалення потрібних законів, тому вирішила створити коаліційний уряд з аграрно-популістською “Самообороною Республіки Польща” та націоналістичною “Лігою польських сімей”, яку очолював Ярослав Качинський. Проте партнерські партії часто потрапляли в скандали, як наслідок, репутація самої “Піс” страждала.
Під час загальних виборів у 2007 році брати Качинські отримати рекордні голоси — понад тридцять два, але навіть це не допомогло перевершити запеклих суперників із “Громадянської платформи”, які тоді набрали понад сорок один голос.
Справи для “Право і справедливість” погіршилися, коли в квітні 2010 року президент країни від поточної партії загинув у авіакатастрофі. Ярослав Качинський намагався утримати всю владу у своїх руках, але без успіху.
Чорна смуга в історії “ПіС” закінчилася після рекордних результатів парламентських виборів у 2015 році, коли партія нарешті здобула монобільшість у парламенті, а також отримала на посаді гаранта держави, вихідця із “Права і справедливості” — це був Анджей Дуда.
Однак до цього часу лідер політичного руху Ярослав Качинський підходив до наступних виборів у польські нижню та верхню палату парламенту з цілим багажем скандалів. “Право і справедливість” голосувала за закони, які суперечать прийнятим нормам європейської держави. Водночас журналісти критикували “Піс” за те, що вони сформували “партійну журналістику” в Польщі. Однак, попри все це, політичний рух переміг на парламентських виборах 2019 року, хоч й втратив більшість у верхній палаті польського уряду.
У сучасні дні “Право і справедливість” досі має найбільшу кількість депутатів при владі, її незмінними лідером є Ярослав Качинський. Для “Піс” є характерною правопопулістична риторика, а також національно-консервативний вектор у політиці.
