Під час Другої світової війни німецькі війська переслідували євреїв. Представників цього народу вивозили у спеціальні концтабори, де катували й забирали їхні життя. Знищення євреїв також відбувалось у Варшаві, пише сайт warsawyes.com. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про великодній погром у польській столиці.
Єврейська делегація
У 1940 році німецька влада скликала до Кракова делегацію представників Єврейської громадської самопомочі. На цій зустрічі мали обговорити чимало питань, що стосувались матеріального становища польських євреїв. Однак президент варшавського юденрату Адам Черняков розповів про погроми, що відбулись під час Великодня у Варшаві. Політик згадав про те, що останні такі дії проти євреїв відбувались ще у 1880 році.
Попри те, що цей великодній погром був справжнім геноцидом євреїв, тодішня влада досить швидко витіснила спогади варшавців про ці події. Усе для того, аби в історії не залишилось цих сторінок і наступні покоління не знали правду.
Дії проти євреїв
Перший рік німецької окупації Варшави був нелегким для містян, зокрема й для представників єврейського народу. У жовтні 1939 році євреї, які опинилися в окупованій Варшаві, постраждали від перших німецьких наказів, які сигналізували про подальший курс антиєврейської політики. Вони охопили всі соціальні верстви й призвели до швидкопрогресуючого зубожіння єврейської громади з одночасним її відокремленням від польської. Окрім законодавчо дозволеного насильства, євреї також зазнавали індивідуальних актів насильства з боку німців, зокрема публічного побиття, знущань та пограбування майна.
Також така німецька політика проти євреїв вплинула й на самих варшавців. Чимало жителів столиці зменшили своє спілкування зі своїми друзями, знайомими, сусідами, які належали до єврейського народу, адже вони хвилювались за своє життя і своїх рідних. Варшавці були байдужі до терору, який був спрямований проти євреїв.
Погром
Великодній погром став кульмінацією антисемітського насильства, яке лише щоденно зростало на вулицях Варшави. Погром розпочався у Страсну п’ятницю, 22 березня 1940 року, з масових нападів на єврейські магазини в поєднанні з побиттям випадкових перехожих євреїв. Подальші напади відбувалися під час Великодніх свят і в тиждень після Великодня, переважно в єврейській частині міста. Під час погрому нападали на перехожих із пов’язками із зіркою Давида, на єврейські магазини, приватні квартири та єврейські установи, зокрема й на штаб-квартиру Єврейської ради. Містом поширилась паніка, адже євреї намагались врятувати власне життя.
Жителі Варшави не перешкоджали німецькій владі. Тож проти кривдників повстали загони єврейської самооборони, які складалися переважно з робітників і членів Бунду. Відбулися сутички між погромниками та єврейською самообороною. Однак точних даних про кількість жертв і постраждалих визначити неможливо.
На відміну від погромів міжвоєнного періоду, коли польська державна поліція зазвичай реагувала на антисемітське насильство, великодній погром відбувся, принаймні спочатку, без відповіді з боку польської поліції. У місті поширювали чутки про причетність поліцейських до пограбування будинків євреїв. Католицька церква та польське підпілля виступили проти погрому, хоча це не призвело до значних змін.
30 березня 1940 року великодній погром було припинено за наказом місцевої влади. Він тривав вісім днів. Саме тоді у цю справу втрутилась польська поліція і заарештувала деяких учасників терору. Чимало варшавських євреїв втратили своїх рідних, власну домівку і матеріальні статки.