У 20 столітті Польща неодноразово ставала полем битви за свободу – як політичну, так і духовну. Одним з символів цієї боротьби став Ян Новак-Єзьоранський – інтелектуал, патріот, дипломат та один з найвідоміших кур’єрів Армії Крайової, пише warsawyes.com. Його життя – це приклад виняткової відваги, стратегічного мислення та самопожертви заради незалежності Батьківщини. Також дізнавайтеся як діяла підпільна організація Szare Szeregi у Варшаві.
Біографія
Ян Новак-Єзьоранський (справжнє ім’я – Здзіслав Єзьоранський) народився 2 жовтня 1914 року у Берліні у родині, яка належала до польської інтелігенції. Його дитинство припало на період формування відновленої Польської держави після Першої світової війни, що гартувало у молодому поколінні дух патріотизму й відповідальності за майбутнє країни. Здобувши середню освіту у Варшаві, Здзіслав вступив до Варшавського університету, де вивчав економіку. Його наукові інтереси були пов’язані з соціально-економічним розвитком міжвоєнної Польщі. Він був здібним і допитливим студентом, володів кількома європейськими мовами, а також захоплювався літературою та публіцистикою. Уже тоді він публікував свої перші тексти у студентських виданнях, зокрема — аналітичні роздуми про політичну ситуацію в Європі.
Перед Другою світовою війною Новак-Єзьоранський мав усі шанси зробити кар’єру як науковець чи економіст. Його обирали до університетських делегацій, він отримував стипендії та готувався до аспірантури. Однак події 1939 року кардинально змінили його життєвий шлях. Після вторгнення нацистської Німеччини він добровільно пішов до армії, не вагаючись між безпекою та обов’язком. Його вибір не був емоційним імпульсом — це було свідоме рішення людини, яка не могла залишитися осторонь, коли загрожувала незалежність Польщі. Перші місяці війни Новак-Єзьоранський провів у складі Війська Польського. Після капітуляції польської армії уникнув полону, повернувся до Варшави та долучився до підпільного руху. Саме тоді народжується нове ім’я — Ян Новак, під яким його знатиме вся Польща. Прізвище Єзьоранський він залишив у таємниці, щоб вберегти родину.
Армія Крайова
З 1941 року він долучився до Армії Крайової — найчисельнішої підпільної військової структури в окупованій Європі. Його талант до мов, аналітичний склад розуму, бездоганна пам’ять і холоднокровність зробили його ідеальним кандидатом для ролі кур’єра. У межах таємної служби зв’язку АК Ян Новак виконував винятково складні місії: проникав через кордони окупованих територій, подорожував через Словаччину, Угорщину, Югославію, Італію, Іспанію та Португалію, щоб дістатися до Великобританії. У кожній з цих країн йому доводилося змінювати документи, мову, зовнішній вигляд і легенду. Будь-яка помилка — і він міг бути заарештований або страчений на місці.
Вперше він здійснив подібну місію у 1941–1943 роках, а найвідоміший рейс відбувся у 1944 році, коли він дістався до Лондона з таємною доповіддю для польського уряду у вигнанні та союзників про стан справ у Польщі. Ця поїздка стала надзвичайно важливою не лише як канал зв’язку, а як політичний крок від імені підпільного уряду. Новак прибув до Лондона за лічені тижні до Варшавського повстання з дорученням переконати союзників у необхідності негайної допомоги польським повстанцям. Він зустрічався з прем’єр-міністром Вінстоном Черчиллем, представниками британського командування, а також зі ЗМІ, аби донести інформацію про жахи німецької окупації та рішучість поляків боротися за свою свободу. Повернення Яна Новака до Польщі після цієї поїздки було ще небезпечнішим: через Францію, Італію, Балкани та знову через лінію фронту. Він дістався Варшави за кілька днів до початку повстання. За цей подвиг його називали “людиною, яка ходила через Європу пішки”, а його ім’я стало легендою серед польського підпілля.
Радіо “Вільна Європа”
Після завершення Другої світової війни Ян Новак-Єзьоранський опинився в еміграції у Великобританії. До рідної Польщі він повернутися не міг — радянська окупація та встановлення комуністичного режиму зробили його, як і багатьох солдатів Армії Крайової, небажаним елементом у новій системі. Але його боротьба за вільну Польщу не припинилася. У 1952 році він прийняв запрошення працювати на радіо “Вільна Європа” — міжнародну мовну службу, створену за підтримки США для протидії радянській пропаганді у країнах Центральної та Східної Європи. Новак-Єзьоранський став директором польської редакції радіо “Вільна Європа” і працював у Мюнхені понад 20 років. Саме під його керівництвом ця редакція перетворилася на одне з найвпливовіших джерел незалежної інформації для мільйонів поляків по той бік “залізної завіси”. Щоденні передачі розповідали про події у вільному світі, порушення прав людини, становище польської діаспори, історичні факти, замовчувані у соцреалістичних підручниках.
У той час, коли у Польщі глушили сигнали радіо, люди вигадували власні способи прийому передач: облаштовували антени на дахах, слухали під ковдрами, передавали записи на касетах. Голос Новака-Єзьоранського став для багатьох символом непереможного духу свободи — мовою спокійною, інтелігентною, переконливою він будив свідомість. Його діяльність в етері не обмежувалася викриттям комуністичної пропаганди — вона формувала альтернативний моральний і політичний простір, де Польща попри все залишалася незалежною.
Дипломат, письменник і громадський діяч
Після виходу на пенсію з радіо “Вільна Європа” у 1976 році Ян Новак-Єзьоранський не припинив активної діяльності. У 1980-х роках, на тлі поглиблення кризи у Польщі, він став важливою фігурою у міжнародному лобіюванні на користь польського визвольного руху. Його аналітичні записки, виступи на конференціях, статті у західній пресі та зустрічі з провідними політиками США та Європи стали частиною масштабної кампанії солідарності з польським народом. Особливо тісно він співпрацював з американськими політиками, серед яких — президент Рональд Рейган та радник з нацбезпеки Збігнєв Бжезінський.
Після падіння комунізму та здобуття Польщею демократичного ладу, Новак-Єзьоранський повернувся на Батьківщину. Попри поважний вік, він активно включився у політичне та громадське життя: коментував події, підтримував вступ Польщі до НАТО та Європейського Союзу, закликав до національного порозуміння. Його слово мало вагу — як голосу морального авторитета, який не шукав слави, а служив ідеї.
Водночас він продовжував писати. Найвідомішою з його книжок стала “Кур’єр з Варшави” — автобіографічна розповідь про найнебезпечніші роки війни. Книга стала бестселером не лише у Польщі, а й за її межами. Її перекладено багатьма мовами, і вона досі є цінним джерелом для істориків та молодого покоління. У 2002 році його заслуги були офіційно визнані на найвищому рівні — Президент Польщі Александр Квасневський вручив йому Орден Білого Орла, найвищу державну нагороду Республіки Польща.
Ян Новак-Єзьоранський помер 20 січня 2005 року у Варшаві у віці 91 року. Його було поховано з військовими почестями на варшавському цвинтарі Повонзки. Його іменем названо вулиці, школи, меморіальні таблиці, бібліотеки та громадські інституції, зокрема Центр імені Яна Новака-Єзьоранського у Варшаві, який займається дослідженням історії польського підпілля, незалежної преси та комунікації в умовах несвободи.
Також дізнавайтеся про роль Чикаго у Другій світовій війні.