Історія Варшави знала чимало яскравих постатей, які очолювали місто у вирішальні моменти його буття. Одним з таких діячів був Марцелій Поровський — політик, громадський діяч і мер Варшави у період Варшавського повстання 1944 року, що став символом незламності польського духу, пише warsawyes.com.
Біографія
Марцелій Поровський народився у 4 лютого 1894 року у Польщі, яка на той час ще не відновила свою державність після поділів. Він сформувався як особистість у період відродження польської незалежності, що суттєво вплинуло на його світогляд і громадянську позицію. У молоді роки Поровський долучився до патріотичних середовищ і швидко проявив себе як активний учасник громадського життя. Його світогляд формувався під впливом ідей національного руху, і невдовзі він приєднався до Національної партії — одного з ключових політичних утворень міжвоєнної Польщі, яке виступало за збереження християнських цінностей, укріплення польської державності та підтримку традиційної сім’ї. У складі цієї політичної сили Марцелій Поровський неодноразово займав організаційні та керівні посади у рамках місцевого самоврядування.
Він вів активну роботу серед населення, організовував освітні ініціативи, займався громадською просвітою та укріплював структури партії на місцях. Його цілеспрямованість, принциповість і вміння діяти в умовах політичної нестабільності здобули йому авторитет серед однодумців, а також довіру у колах підпілля під час Другої світової війни. Саме тому, коли розгорнулась німецька окупація Польщі, Поровський був обраний на одну з найвідповідальніших ролей — делегата уряду Польщі у вигнанні у Варшаві, тобто фактичного представника легітимної польської влади в окупованій столиці. Його призначення не було випадковим — це була людина перевірена, вірна ідеї незалежності, здатна діяти в умовах тотального терору й організаційного хаосу. На цій посаді він координував діяльність підпільної адміністрації, яка, попри ризики, продовжувала забезпечувати основні функції міста — від розподілу продовольства до інформаційної роботи серед населення.
Мер Варшави під час повстання
Під час Варшавського повстання 1944 року, коли польська столиця стала епіцентром наймасштабнішого збройного виступу проти німецької окупації, Марцелій Поровський виконував обов’язки президента (мера) Варшави. У ті дні це була не просто адміністративна посада, а справжнє випробування на мужність, стійкість і людяність. Повстання організувала Армія Крайова з метою звільнення міста від німців до приходу радянської армії. З перших годин боротьби Варшава занурилася в атмосферу військового хаосу, постійних боїв, бомбардувань, нестачі ліків, води, їжі. У місті діяли численні осередки самоорганізованої влади, які прагнули зберегти бодай мінімальний порядок у розірваній на частини столиці. Попри постійну загрозу для життя, Марцелій Поровський залишився разом з цивільним населенням і виконував свої обов’язки до останніх днів повстання. Він був офіційним представником Польського еміграційного уряду у Лондоні, який визнавав його легітимним керівником міської влади.
У цих умовах Поровський:
- координував роботу міської адміністрації у надзвичайно обмежених умовах: часто без доступу до транспорту, зв’язку або елементарної безпеки;
- співпрацював з командуванням повстанців, надаючи їм підтримку у питаннях логістики, транспортування поранених, евакуації мешканців та облаштування тимчасових укриттів;
- організовував доставлення води, медикаментів і продуктів тими шляхами, які ще залишалися під контролем повстанців;
- забезпечував функціонування підпільних шкіл, шпиталів, адміністративних органів, які працювали у підвалах і руїнах;
- ставав моральним авторитетом, підтримуючи жителів Варшави словом, вірою, прикладом стійкості.
Символ незламності
Марцелій Поровський став символом незламного громадянського спротиву, політиком, який не мав ані армії, ані матеріальних ресурсів, але мав найважливіше — довіру людей і внутрішню гідність. Його відданість Варшаві, його готовність жити і вмирати разом з нею увійшли в історію як приклад служіння громаді у найтемніші часи.
Після трагічного завершення Варшавського повстання восени 1944 року, коли місто було майже повністю зруйноване, а десятки тисяч його мешканців загинули, Марцелій Поровський потрапив до полону. Після звільнення Марцелій Поровський повернувся до Польщі, яка вже тоді була перетворена на комуністичну державу під контролем СРСР. Хоча він більше не перебував під вартою, його подальше життя фактично було позбавлене політичної активності. Колишній мер героїчної Варшави, один з символів боротьби за незалежність, опинився у повному забутті. Він не мав можливості виступати публічно, обіймати державні посади чи бути активним у суспільному житті. Його ім’я довгий час замовчувалося або спотворювалося в офіційній історії.
Спадщина
Його постать стала символом громадянської мужності, патріотизму та вірності присязі. Він не мав зброї, не командував армією, але виконував свою функцію керівника, адміністратора, координатора допомоги та опори для повстанців і мирного населення.
Лише після падіння комунізму та відновлення незалежності Польщі у 1989 році, Поровський повернувся у національну пам’ять як герой. Почали з’являтися статті, книги, спогади повстанців, в яких його описували як чесного, сміливого, рішучого адміністратора, що гідно представляв уряд у вигнанні у самому центрі зруйнованої Варшави. Ім’я Марцелія Поровського викарбувано у топоніміці Варшави — одна з вулиць міста названа на його честь. Його згадують у меморіальних заходах до річниць Варшавського повстання, у фільмах, публікаціях і документальних дослідженнях. Його образ увічнено в архівних світлинах, документах, мемуарах, а також у музейних експозиціях, присвячених Варшавському повстанню. У сучасній Польщі його постать стала втіленням моральної відповідальності влади перед людьми, зразком того, яким має бути керівник у кризовий час.
Марцелій Поровський, визначний діяч польського підпілля та координатор цивільної адміністрації під час Варшавського повстання, отримав заслужене визнання вже після своєї смерті. У 2010 році він був посмертно нагороджений командорським хрестом з зіркою ордена “Polonia Restituta” — однією з найвищих державних нагород Польщі, що підкреслює його значний внесок у боротьбу за незалежність країни.
2 серпня 2010 року племінниця Марцелія Поровського, Ядвига Поровська, передала директору Державного архіву Варшави Ришарду Войтковському особистий архів свого родича. До колекції увійшли унікальні матеріали, що відкривають глибокий погляд на життя та діяльність Поровського у період нацистської окупації і Варшавського повстання. Серед них — спогади, документи, зокрема смертний вирок суду Польської Народної Республіки, листи з тюрми та статті, написані після звільнення. Осінню 2010 року світ побачила книга польського історика Мариана Марека Дроздовського “Марцелій Поровський. Президент повстанської Варшави”. Ця праця детально висвітлює життя і діяльність Поровського, підкреслюючи його роль у найважчі роки боротьби за свободу столиці Польщі. 16 листопада 2011 року на стіні старої ратуші Варшавського магістрату за адресою вулиця Сенаторська, 16, було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Марцелія Поровського. Цей меморіал став символом вшанування пам’яті видатного діяча і нагадуванням про його незламність, жертовність і внесок у історію Варшави та Польщі загалом.