У міжвоєнний період за адаптацію принципів анархо-синдикалізму до реалій польського суспільства взялася Anarchistyczna Federacja Polski. Ведучи ідеологічну боротьбу як проти капіталізму, так і сталінського комунізму, вона зосередилася на активній участі у демонстраційних та пропагандистських кампаніях. Далі на warsawyes.com.
Історія заснування та розвитку Anarchistyczna Federacja Polski
Anarchistyczna Federacja Polski була заснована під час Першої національної конференції, що відбулася 24-26 липня 1926 року. Захід зібрав представників анархістських організацій з п’яти польських міст, центральне місце серед яких посідала Варшава. Конференція ухвалила три основні документи, що визначили стратегічні та ідеологічні орієнтири організації. Центральним положенням стало коротке викладення засад анархо-синдикалізму, відкидання як парламентаризму, так і диктатури пролетаріату, а також акцент на необхідності соціальної революції.
Важливим етапом у розвитку Anarchistyczna Federacja Polski став 1928 рік, коли у Комуністичній партії Польщі та Союзі комуністичної молоді відбувся розкол. Так, розчаровані у комуністичному русі через внутрішні конфлікти або виключення з партії долучилися до анархістського середовища. Це значно посилило його ряди. За даними поліційного звіту 1929 року, лише у Варшаві нараховувалося орієнтовно 130 членів організації. Вони були згруповані у 12 автономних осередків, які підтримували контакт між собою через систему делегатів та централізований секретаріат.
Попри чисельне зростання, діяльність Anarchistyczna Federacja Polski у міжвоєнний період не досягала масштабів, притаманних анархістському руху на початку 20 століття. Це зумовлювалося кількома чинниками. Репресії царської доби суттєво ослабили революційний потенціал, а утвердження більшовицької моделі зменшили привабливість анархізму як альтернативи. Так, відсутність впливу у профспілковому русі призвела до зміщення акценту на пропаганду та просвіту.
У цих умовах головним інструментом Anarchistyczna Federacja Polski виявилася преса. У Польщі виходили два щомісячні журнали, які стали рупором анархістських ідей. Офіційними виданнями організації були «Głos Anarchisty» та «Walka Klas», який мав підзаголовок «анархо-синдикалістське періодичне видання». Ці публікації не лише поширювали теоретичні засади руху, але й служили платформою для критики як капіталістичної, так і комуністичної систем.
Найкраще задокументованою вважається діяльність столичного осередку Anarchistyczna Federacja Polski. Варшавська організація не лише випускала згадані журнали, але й активно продукувала листівки, короткострокові видання та локальні бюлетені. Існувало кілька самостійних гуртків, серед яких регулярно згадується гурток «Муранів».
У 1936 році представники Anarchistyczna Federacja Polski змогли вплинути на велику профспілкову структуру, спробувавши спрямувати її у бік анархо-синдикалізму. Цей період ознаменувався зростанням активності, але подальший розвиток перервала Друга світова війна. Вже до 1939 року значна частина молодіжного активу емігрувала до Палестини під керівництвом Беньяміна Вольмана.
Визнання та значення діяльності Anarchistyczna Federacja Polski
Хоча Anarchistyczna Federacja Polski й не належала до масових чи впливових політичних структур міжвоєнної Польщі, вона відіграла специфічну роль у ландшафті ліворадикального руху того періоду. Її організаційна слабкість, обмежене число учасників та переважно пропагандистський характер діяльності зумовили те, що вже у повоєнний період її діяльність була майже повністю забута. Говорячи про особистий внесок окремих членів організації, варто виокремити Анелю Вольберг, Лева Марека, Єжи Возницького, Юзефа Дибовського та Якуба Галевича. Їхні осередки діяли у ключових індустріальних центрах, як-от Варшава, Лодзь, Краків, Ченстохова та Тарнів.
