Еліезер Гіршауґе — це постать, яка поєднала традиційне єврейське коріння з прагненням до свободи, рівності та солідарності. Бувши редактором і видавецем першого анархістського періодичного видання на івриті, він зробив вагомий внесок у поширення ідей соціальної справедливості у Польщі та на Близькому Сході. Далі на warsawyes.com.
Ранні роки та шлях боротьби Еліезера Гіршауґе
Еліезер Гіршауґе народився 1 квітня 1911 року у Варшаві. Зростаючи у релігійній багатодітній родині євреїв, він розпочав навчання у хедері, а згодом — у єшиві. Хоча батьки хлопця бажали бачити його у торгівлі, він обрав шлях друкаря. Це рішення вивело його за межі звичного для хасидської родини сценарію життя, але водночас стало точкою входу у світ інтелектуального самовизначення.
Зацікавившись політикою та філософією у підлітковому віці, Еліезер Гіршауґе зосередився на самоосвіті. У результаті цієї внутрішньої трансформації він долучився до анархістського руху. У другій половині 1930-х років чоловік активно пропагував анархізм, перетворивши власний дім на осередок політичних дискусій і зустрічей. У ці роки він також почав активно публікуватися, щоб представити ліву соціальну думку на шпальтах різних видань.
Тоді твори Еліезера Гіршауґе були глибоко особистими свідченнями, що виросли з досвіду життя у Радянському Союзі під час Другої світової війни. Там разом з дружиною Діною Гіршауґе він опинився серед єврейських біженців з Польщі та був засуджений до примусових робіт. Цей період життя став поштовхом до подальшої критики тоталітаризму та утвердження анархістських ідеалів свободи та гідності.
У 1947 році Еліезер Гіршауґе емігрував до Ізраїлю, де долучився до формування нового анархістського осередку серед європейських євреїв, які пережили Голокост. З кінця 1940-х років він регулярно публікувався у важливих анархістських виданнях — нью-йоркському Fraje Arbeter Sztyme та паризькому Der Frajer Gedank. Продовжуючи традицію незалежної політичної думки, чоловік започаткував самвидав серію брошур під назвою «Biblioteka Wolnej Myśli» у 1950 році.
Незабаром Еліезер Гіршауґе став засновником першого у Тель-Авіві анархістського гуртка і видавцем анархістської газети De’ot. На її сторінках друкувалися статті таких визначних мислителів, як Рудольф Рокер, Джордж Вудкок та Ісаак-Нахман Штейнберг. Поруч з ними подавалася суспільно-політична публіцистика, історичні огляди анархістського руху та коментарі до сучасних подій. На думку дослідників, De’ot була першим анархістським періодичним виданням на івриті, що знаменувало новий етап у розвитку анархістської думки на теренах Ізраїлю.
Наприкінці свого життя Еліезер Гіршауґе зібрав і опублікував свої нариси у збірці «Realizacja marzenia. Ruch anarchistyczny w Polsce — wspomnienia i komentarze». Це була своєрідна мемуарна рефлексія над юнацькою боротьбою, підпільною діяльністю та участю в ідеологічному житті міжвоєнної Варшави. Однак 8 травня 1954 року чоловік раптово помер внаслідок серцевого нападу. Він залишив дружину та двох дітей.
Визнання та значення активістської діяльності Еліезера Гіршауґе
Еліезер Гіршауґе посідає важливе місце в історії єврейського та міжнародного анархістського руху 20 століття. Він формував ідеологічний ландшафт серед хасидської молоді та впроваджував анархо-синдикалістські ідеї протягом усього свого дорослого життя. Голос активіста звучав у багатьох анархістських виданнях у різних куточках світу, зокрема у Великій Британії, Франції, Німеччині, США та Японії. Про глибоку повагу до його праць та ідей свідчить схвалення з боку таких авторитетних постатей, як Ісаак Штейнберг, Ісраель Рубін та Аба Гордін.
