У міжвоєнний період Варшаву називали містом шпигунів. Усе через те, що воно було розташоване між Радянським союзом та Німеччиною, які поширювали по території Польщі власні розвідки, пише сайт warsawyes.com. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про діяльність шпигунів у Варшаві.
Поява
Під час Першої світової війни майбутня столиця Польщі почала розширюватись швидкими темпами. Саме тоді до Варшави були приєднані передмістя. Загалом місто збільшилось на 8239 гектарів землі, тому досить швидко виявилось, що тут проживає близько мільйона осіб. Серед них було чимало шпигунів.
Коли Польща здобула незалежність, інші держави неабияк прагнули отримати більше інформації про цю відроджену країну. Тому у 1921 році радянська влада почала формувати у Варшаві свою шпигунську гілку. Це сталось внаслідок підписання мирного договору з СРСР. Радянська спецслужба у польській столиці підпорядковувалась Мечиславу Логановському, який був поляком за походженням. Також він був протеже Юзефа Уншліхта, який очолював польський комуністичний інтернаціонал.
Основна діяльність
Радянська розвідка мала свою штаб-квартиру у Варшаві в колишній будівлі готелю Rzymski на вулиці Мольєра. Згодом вони перебрались у будинок на вулиці Познанській. Саме звідти шпигуни мали змогу керувати різноманітними диверсійно-розвідувальними операціями.
У 1923 році радянська розвідка стала дуже активною. Вона планувала у Варшаві чимало терактів, а також замах на маршала Юзефа Пілсудського. Цей план полягав в тому, що комуністична міліція, замаскована під студентів-націоналдемократів, мала напасти вночі на віллу маршала в Сулейовеку, яка погано охоронялась, та вбити його Радянські спецслужби вважали, що після смерті польського політика у країні почнуться різноманітні заворушення. Також з цією розвідкою співпрацювали два польських лейтенанти, які швидко стали затятими комуністами. Радянській владі було це на руку, адже мати своїх людей у польській армії було чудовим варіантом. Ще з радянською розвідкою співпрацював варшавський офіцер Пьотр Демковський. Він був підкуплений та безкоштовно доносив важливу інформацію представникам СРСР. Усе через те, що в радянському союзі у нього залишилось чимало родичів після більшовицького перевороту. Чоловік боявся, що якщо він відмовиться від цієї справи, то його сім’ї буде загрожувати небезпека. Протягом усієї співпраці Пьотр встиг передати чимало документів радянській владі. Згодом його було заарештовано за шпигунство та державну зраду. У 1931 році його розстріляли.
У Варшаві активно діяла німецька розвідка. Вона швидко знайшла спільно мову з радянськими шпигунами. Завдяки цьому дві розвідки обмінювались між собою важливою інформацією, а інколи й документами. Одним з німецьких шпигунів був майор Війська Польського на прізвище Харасимович. Він був власником варшавського гастронома. До цієї співпраці його підштовхнула фінансова безвихідність, а також пониження у посаді та арешт.
Звісно, що польські розвідники спостерігали за діяльністю іноземних спецслужб. До прикладу, до більшості комуністичних політиків був представлений персонал, який суворо наглядав за їхніми діями. Попри це, радянським спецслужбам вдавалось зробити польській владі проблеми. Також польські розвідники на постійній основі співпрацювали з французькою розвідкою. Але все одно вони ставились до неї з осторогою. Напередодні Другої світової війни польсько-французькі спецслужби отримали інформацію про те, що Німеччина планує напасти на Польщу. Хоч польська влада не вірила у це, але зустрічі зі своїми союзниками організовувала.