У 21 столітті людство не підтримує корупцію, але не всі можновладці поділяють цю позицію. Деякі будують справжні афери, аби привласнити собі більше грошей, пише сайт warsawyes.com. А як жили варшавські політики у 20 столітті? У цьому матеріали ми розповімо про це.
Президентське життя
Станом на 1938 рік річна зарплата президента Республіки Польща була визначена в розмірі 195 000 злотих, тобто це майже 2 мільйони сучасних злотих. А у 40-х роках його зарплата сягала 300 000 злотих.
З 1926 по 1939 роки президентом Польщі був Ігнацій Мосціцький. Як глава держави він проживав у Варшаві. У столиці президент мав власну цивільну та військову канцелярії – річні витрати на їх функціонування оцінювалися в 1937 році приблизно в 2,7 мільйона злотих. Опозиція була проти того, аби на Ігнація Мосціцького витрачали такі суми.
У своєму розпорядженні президент Польщі мав двадцять п’ять автомобілів, натомість як інші європейські політики мали право лише на дві машини. Ігнацій Мосціцький володів Cadillac, Buick і лімузином Mercedes, отриманими в 1938 році в подарунок від Германа Герінга. А для маршала Юзефа Пілсудського також було імпортовано Cadillac вартістю 70 000 злотих, а згодом він став власником Rolls-Royce. Але все-таки колишній прем’єр-міністр Польщі надавав перевагу справжнім коням, ніж металевим.
Опозиція нарікала на можновладців, які були при владі після 1930-х років, адже тоді значно збільшились витрати на президента Республіки Польща. Також були підозрілими одноразові витрати, до прикладу 8 мільйонів злотих Юзефу Пілсудському, а для міністра внутрішніх справ виділили 6 мільйонів злотих.
Життя варшавців
Звісно, що рівень життя звичайних жителів столиці неабияк відрізнявся від президентського. У 1935 році державні службовці отримували в середньому 170-280 злотих на місяць, тобто від 2000 до понад 3000 злотих на рік. Більшу суму зарплатні мали чоловіки, ніж жінки. Оплата праці простих робітників була взагалі іншою. Жінка заробляла в середньому дванадцять злотих на тиждень, чоловік — двадцять чотири злотих. Враховуючи, що вона зазвичай працювала 30 тижнів на рік, а він лише 26 тижнів.
На практиці президент заробляв приблизно у сто разів більше, ніж середній вчитель. Усе це відбувалося в той час, коли кілограм картоплі коштував 3 гроші, літр молока – 14 грошів, вечеряти в шинку можна було за 1 злотий, а корова коштувала 146 злотих. Тож президент Польщі міг собі спокійно придбати близько 2000 дійних корів на рік.
Інші можновладці
Близьке коло тодішньої політичної еліти не раз помічало, що життя Мосціцького та його попередника Войцеховського досить відрізнялось. Колишній президент поводився досить скромно і не мав захмарних статків, натомість Ігнацій створив навколо себе справжні хороми, втративши зв’язок із простими людьми.
Решта представників влади, які осідали у Варшаві, не мали такого розкішного життя як перша особа країни. Їхня зарплата залежала від їхнього рангу. До прикладу, у 1939 році прем’єр-міністр Польщі отримував 3000 злотих на місяць, а міністри та голова Верховної контрольної палати отримували по 2000 злотих. Звичайно, на практиці їм платили більше завдяки спеціальним надбавкам і пільгам, які їм належали. Наприклад, з 1933 року офіційні надбавки подвоїли заробітки прем’єр-міністра та міністрів.
Зокрема у 1935 році на вулиці Сільській у Варшаві засідало 208 депутатів і 96 сенаторів. У бюджеті на 1937-1938 роки грошове забезпечення депутатів було встановлено у розмірі 2,47 мільйонів злотих, що означає, що кожен із них міг розраховувати на основну плату трохи менше 12 000 злотих на рік.