У Варшавському повстанні брало участь чимало поляків, зокрема й представники духовенства. Серед учасників був варшавський отець Стефан Лехчинський. Він активно був залучений до подій повстання. Отець був людиною, готовою пожертвувати своїм життям за ближнього та вірно служити своїй батьківщині, пише сайт warsawyes.com.
Походження
Стефан Лехчинський, уроджений Баран, народився у невеличкому селі Домашев біля Мацейовіце у сім’ї лісника Юзефа Барана та Зофії. Сім’я Стефана проживала у досить важких умовах. Попри це, хлопець закінчив початкову школу, а потім вступив до Малої місіонерської семінарії в Непокаланові. Через деякий час свою освіту він продовжив у Львові.
Під час навчання Стефан поринув у релігію. Згодом він прийняв рішення піти у священники. Під час Другої світової війни у 1942 році Лехчинський висвятився на отця. Усе це відбулось у Львові. Через деякий час хлопець переїхав у Варшаву, де якраз почалось повстання.
Варшавське повстання
Прибувши до польської столиці, Стефан потрапив у розпал Варшавського повстання. У цей період отець служив у францисканському монастирі в Новому Місті. Через деякий час цю будівлю почали обстрілювати німецькі війська. Священнику вдалось завдяки допомозі інших повстанців загасити пожежу. Загалом під час Варшавського повстання Стефан досить часто проводив богослужіння, адже вони дарували варшавцям надію на краще та світле майбутнє.
Протягом усіх боїв у Варшаві отець намагався допомагати жителям міста. До прикладу, він почав займатися благодійністю, опікуючись двадцятьма дітьми, які осиротіли під час Варшавського повстання. Він також розносив їжу, тягнучи на спині мішки з картоплею, зерном і борошном, усе заради допомоги іншим.
Після Другої світової війни Стефан залишився у Варшаві та частково допомагав відбудовувати місто. Зокрема він працював над розчищенням руїн францисканського костелу. Отець власними руками розкидав завали і витягав з-під них мертвих жителів столиці. Також він продовжував допомагати дітям, які втратили батьків внаслідок Варшавського повстання. У цей період у польській столиці було засновано 4-й відділ Карітасу, який займався організацією матеріальної допомоги постраждалих під час війни. Ця спільнота подбала про те, щоб постраждалі мали належні умови проживання та можливість забути про всі жахіття, які їм довелось побачити на власні очі.
Подальша доля
Наприкінці 40-х років 20 століття Стефан був змушений покинути Варшаву. Він поїхав до Пелплінської єпархії, де отримав невеличку парафію у Сільно. Саме тоді розпочалось нове життя отця під іменем Стефан Лехчинський. Згодом священник прийняв рішення побудувати парафіяльний костел у цій місцевості. У цю роботу Стефан вклав усю свою душу. На будівництві храму працювало пів сотні людей, як дорослих, так і молоді, і кожен з великим ентузіазмом брався за свою парохівську справу. Лехчинський не тільки наглядав за будівництвом, а й власними руками возив каміння, заливав його цементом.
Загалом життя Стефана Лехчинського було наповнене багатьма добрими справами. Завдяки своїй діяльності під час Варшавського повстання він врятував не одне життя. Життя отця обірвалось у 1983 році. Похорон Стефана Лехчинського відбувся 31 грудня 1983 року. В урочистому похороні взяло участь близько дев’яти тисяч осіб, у тому числі єпископ-суфраган із Пелпліна, шістдесят священників та численні делегації з сусідніх сіл. Під час похорону деякі священники виголосили проповідь, де згадали про всю діяльність Стефана Лехчинського. Отож активного учасника Варшавського повстання провели в останню путь з великими почестями.