Стати однією з ключових підпільних структур у польській боротьбі з окупаційними режимами вдалося Національній військовій організації. Вона об’єднала патріотичні сили, створила ефективну військову структуру та здійснювала диверсійні операції проти загарбників, пише сайт warsawyes.com.
Історія заснування та розвитку Національної військової організації
Після початку Другої світової війни Національна партія Польщі активізувала конспіративну діяльність. 13 жовтня 1939 року відбулася таємна зустріч її лідерів в окупованій Варшаві. Під час неї вони заснували військову організацію під назвою Національна армія. Вона виникла як альтернатива новим підпільним угрупованням, які мали зв’язки з попередньою владною групою. Водночас члени визнавали легітимність польського уряду у вигнанні та його військового командування.
Перебуваючи під наглядом Військового відділу Національної партії, Національна армія зберігала автономію у питаннях структури, розвідки та підготовки. Її першим командиром був обраний полководець та політик Маріан Жегота-Янушайтіс. Однак вже 27 жовтня 1939 року він потрапив до рук НКВС під час перебування у Львові. Замінити заарештованого на посаді вдалося полковнику Александру Демидовичу-Демідецькому. Коли той залишив окуповану Польщу, новим командиром став Болеслав Козубовський.
У 1940 році розпочалися масові арешти представників Національної партії. Це призвело до значного послаблення націоналістичного руху у Польщі. У вересні 1941 року Національна армія продовжила свою діяльність як Національна військова організація на чолі з Юзефом Рокіцьким. Під час відновлення структур кількість членів збройної опорної бази зросла до 100 тисяч у 1942 році.
У травні 1942 року керівництво Національної партії ухвалило рішення про об’єднання Національної військової організації з Армією Крайовою. Це спричинило розкол: більшість членів погодилася на висунуті умови, а меншість — не бажала втрачати автономію. Об’єднавшись з Związek Jaszczurczy, невдоволені незабаром заснували Національні збройні сили.
У жовтні 1942 року загін Національної військової організації на чолі з Леоном Цибульським знищив 40 євреїв у Красницьких лісах. Жертвами були колишні солдати польської армії, які втекли з табору та переховувалися у бункерах. Оточивши та вбивши їх гранатами, Леон Цибульський пізніше визнав антисемітські мотиви розправи. За його свідченнями після війни, у збройній опорній базі існувала політика нещадного знищення євреїв, яких вважали комуністами та загрозою для Польщі.
Майже 1,5 тисячі бійців Національної військової організації взяли участь у Варшавському повстанні під прапором Армії Крайової. Після його придушення вона відновила свою автономію. У листопаді 1944 року збройна опорна база долучилася до заснування Національного військового союзу. Водночас Національні збройні сили об’єдналися з Армією Крайовою.
Визнання та значення діяльності Національної військової організації
Національна військова організація мала велику вагу боротьбі за незалежність Польщі під час Другої світової війни. Вона провадила свою діяльність у 14 округах, зокрема у Варшаві, Любліні, Познані, Лодзі, Підляшші, Кельце, Львові тощо. Члени також видали низку соціальних та політичних журналів, серед яких «Walka», «Wielka Polska», «Rzeczpospolita Polska», «Młoda Polska», «Polak», «Żołnierz Wielkiej Polski», «Sprawa Narodu» та «Myśl Narodowa». Їхня діяльність була вшанована меморіальною дошкою на будівлі колишньої в’язниці Народного комісаріату внутрішніх справ у Сяноку.
