У міжвоєнний період польські спецслужби передбачали можливість окупації країни Німеччиною або СРСР. На початку Другої світової війни однією з перших організованих сил спротиву на загарбаній території стала Таємна військова організація. Поєднуючи розвідувальну, диверсійну та саботажну діяльність, вона заклала підвалини для подальшого розвитку національного підпілля. Так, об’єднання загартувало дух громадськості та бійців для майбутньої служби в Армії Крайовій, пише сайт warsawyes.com.
Історія заснування та розвитку Таємної військової організації
Напередодні Другої світової війни майор Ян Мазуркевич долучився до оперативної диверсійної групи «Зигмунт». Вона була покликана організовувати підривні акції у ворожому тилу. Так, новий член став творцем та командувачем Таємної військової організації 17 вересня 1939 року у Станіславові. Спочатку штаб-квартира функціонувала у Будапешті, а згодом — у Варшаві. Відповідно до настанов Союзу збройної боротьби, вона зосередилася на виконанні завдань у прифронтовій зоні та у ворожому підпіллі.
З перших днів існування Таємна військова організація взялася за розвідувальну, диверсійну та саботажну діяльність. Незабаром вона почала навчати солдатів конспіративної техніки, видавати підпільну пресу та виготовляти вибухівку. У період найвищої активності об’єднання налічувало декілька тисяч членів на чолі з Яном Мазуркевичем. Вирушивши до Франції, він повернувся до керівництва лише у червні 1940 року.
Таємна військова організація провадила свою діяльність переважно у центральній Польщі. Головнокомандувач Владислав Сікорський відповідав за затвердження її тактичних та стратегічних завдань. Незважаючи на підпільний характер, об’єднання мало інституційну підтримку та зв’язки з вищим військовим керівництвом.
Щоб досягти ефективності в умовах окупації, Таємна військова організація зберігала складну та гнучку структуру. Вона охоплювала місцеві, регіональні та загальнонаціональні відділення. Окрім столиці з Варшавським воєводством та Варшавським міським округом, члени активно діяли у Померанії. Зі свого боку, «Померанський грифон» став найбільшим польським антинацистським об’єднанням у Східній Пруссії під час Другої світової війни. Він прославився своїми диверсіями, розвідкою та захистом місцевого населення від німецького терору.
Під час централізації польського руху опору Таємна військова організація стала частиною Армії Крайової у березні 1943 року. Продовжуючи брати участь у саботажних та бойових операціях, її штурмовий відділ увійшов до складу підрозділу «Кедив». Водночас цивільний зберіг свою незалежність через необхідність підтримувати різноманітні форми опору. Це стосувалося невійськових методів боротьби, які потребували інших підходів та організаційних структур. Досягши звання полковника, Ян Мазуркевич очолив «Кедив» у лютому 1944 року.
Визнання та значення діяльності Таємної військової організації
Таємна військова організація відіграла визначну роль у боротьбі за незалежність Польщі під час Другої світової війни. Здійснюючи широкий спектр підпільної, розвідувальної та диверсійної діяльності, вона успішно виконувала завдання як у прифронтовій зоні, так і у ворожому підпіллі. Об’єднання створило мережу структур від локального до національного рівня, зокрема у Варшаві, Кельце, Радомі та Ченстохові. До того ж досягати своїх цілей йому вдавалося завдяки співпраці із Союзом відплати та Армією Крайовою. У 2019 році Сейм Польщі ухвалив резолюцію до 80-ї річниці створення «Грифу Поморського» та 75-ї річниці загибелі її засновника капітана Юзефа Дамбека.
