Талановитий культурний діяч та один із головних політиків комуністичної Польщі – таким запам’ятали яскравого персонажа в післявоєнній історії Яцека Куроня. Він був одним із керівників опозиції в період існування ПНР, активістом, істориком та просто людиною, яка ніколи не забувала про розвиток культури рідного краю і завжди була в курсі головних подій у світі мистецтва. В пам’яті своїх колег, друзів та знайомих Яцек залишився неймовірно творчою, креативною людиною з відкритою душею, тому згадки про нього неодноразово з’являлися у роботах відомих варшавських письменників та публіцистів, пише warsawyes.com.
Яцек Куронь як політик
Яцек Куронь народився у Львові 3 березня 1934 року, де і зростав до 1946 року. Тоді його родина переїхала до варшавського району Жолібож, де Яцек прожив усе життя. З 1949 року Куронь був у складі комуністичного молодіжного об’єднання Союзу польскої молоді, де протягом року працював штатним функціонером. Паралельно із цим майбутній політик навчався у Варшавському університеті на історичному факультеті та був діячем незалежного студентського руху в 1960-х роках.
У 1964 він зробив необачний вчинок і сумісництві з Каролем Модзелевським написав “Відкритий лист до партії”, у якому критикував бюрократію та класовий характер режиму ПНР. За це він був засуджений на три роки позбавлення волі, але вийшов на свободу у 1967. У березні 1968 за організацію студентських страйків Яцек Куронь вдруге опинився за ґратами.
У 1975 році Яцек приймав участь в організації протестів проти поправки Конституції Міжнародної Республіки Польща. Активіста хвилювало життя людей, їх побут та робота, тому протягом усієї своєї політичної кар’єри він намагався змінити ці умови на краще. Він був одним із радників незалежного профсоюзу “Солідарність”, де познайомився зі своєю другою дружиною Данутою, яка також була активісткою підпільної “Солідарності” та ректором університету ім. Яна-Юзефа Ліпського у Варшаві. На президентських виборах у 1995 році Яцек Куронь зайняв 3-те місце.
Культурна діяльність активіста
Яцек Куронь запам’ятався не лише як громадський діяч, адже серед своїх читачів він славився як талановитий письменник-стиліст. Він вмів чітко викладати свої погляди та думки, аргументувати їх та вести дискусію. Однак, особливих письменницьких навичок у Яцека не було, тому якісно оформлювати свої думки йому допомогали редактори. Про це заявляв сам активіст, хоча, переглядаючи його листування з дружиною, яке побачило світ окремим виданням у 2014 році, можна відзначити його унікальний авторський стиль. Він віртуозно володів словом, вмів з особливою ніжністю та делікатністю виразити свої почуття на папері. У своїй книзі “Віра та вина. До комунізму та від нього”, яку Яцек видав у Варшаві у 1989 році, письменник дуже проникливо описав свої почуття до його великого кохання – першої дружини Гражини. Її він ласкаво називав Гайкою. На жаль, вона померла у столиці під час воєнного стану у 80-х роках.
Гайці він присвятив не одне своє оповідання. Між подружжям панувало таке сильне кохання, що його помічали не лише друзі, але й всі, з ким їм доводилося зустрічатися. Гражина була для Куроня всим: другом, підтримкою, опорою та домівкою, куди завжди поверталася його душа. “Вона забезпечувала мені комфорт існування, без неї я був би ніким”, – говорив про неї сам політик.
Крім письменництва, Яцек часто брав участь у житті варшавського Студентського театру сатириків(СТС). Туди він часто приходив, щоб влаштувати політичні зустрічі та подивитися виступи своїх колег.