Четвер, 29 Вересня, 2022

Стефан Стажинський: історія мера, який до останнього залишався в окупованій столиці

Друга світова війна – надзвичайно складний період для Польщі та багатьох інших країн. За спогадами свідків перші тижні війни були неоднозначними – з одного боку у людей була впевненість у перемозі, з іншого – розгубленість та страх. Було незрозуміло, як захистити себе та своїх рідних, як продовжувати жити у нових умовах. Але мер Варшави з 1934 року Стефан Стажинський зробив усе, щоб підтримати свій народ та допомогти йому продовжувати боротьбу з гітлерівцями. Він увійшов в історію як улюблений мер варшав’ян та відповідальний лідер, пише warsawyes.com.

Головні факти про життя та діяльність мера

Стефан Бронислав Стажинський народився 19 серпня 1839 року у Варшаві у бідній родині чиновника та вчительки. Вдома мати Стефана часто навчала його історії і особливу увагу приділяла розповідям про національно-визвольні повстання 19 століття. Доповнювало навчання майбутнього мера читання романів Генріка Сенкевича та Стефана Жеромського. Через хворобу батька, родина Стажинських переїхала до Ловиче, де Стефан Бронислав зв’язався з Союзом прогресивно-незалежної молоді. 

У 1934 році Стефан Стажинський обійняв посаду мера столиці Польщі і відразу запропонував владі розробити програму розвитку міста на 4 роки. Програма була оприлюднена через три роки і у неї входило розширення території міста на захід та південь. В деяких районах Варшави мер планував розпочати інтенсивне будівництво житлових будинків, а також побудувати залізничний вокзал та великий стадіон з парком розваг. Стажинський не лише складав плани, але й швидко їх реалізовував, – за роки його правління у столиці було здано в оренду 100 тисяч квартир, був побудований Національний музей, Будинок Туриста, відновлено 44 школи та створено 2 парка. Здавалося, що уявлення мера про “велику Варшаву” стануть реальністю, але 1939 рік змінив все. 

Перемогти хаос: воєнна історія Стажинського

1939 рік ознаменувався для Стефана Бронислава не лише початком війни, але й особистою трагедією. У травні померла його дружина, а через два місяці він написав заповіт через погані передчуття, що щось скоро назавжди змінить його світ. Своє майно він заповідав родині померлої дружини, а колекцію творів мистецтва він хотів передати Національному музею у Варшаві. У липні Стефан почав підготовку до війни, яка здавалася неминучою, питання було тільки у часі – коли вона розпочнеться?

24 серпня, за декілька днів до початку Другої світової, мер звернувся до жителів Варшави по радіо, у якому закликав їх виходити на роботу, щоб рити сховища та протиповітряні рови. На це звернення відгукнулося тисячі людей – у суботу на роботи прийшло 6500 варшав’ян, а у неділю – 20000. Заклик мера для багатьох був рівнозначний обов’язку. 

Після початку війни на Стажинському лежала велика відповідальність за функціонування міста під час війни. Стефан Бронислав особисто розподіляв воду, вугілля, керував підготовкою численних добровольчих загонів. Кожного вечора він виступав по радіо, підтримуючи варшав’ян у нелегкій боротьбі та закликаючи кожного долучитися до неї.  Також постійним і важливим елементом радіовиступів Стажинського була тема організації повсякденного життя. Мер розповідав про важливість підтримання чистоти вулиць, повноцінне функціонування необхідних закладів, а також постійно наголошував про потребу армії у добровольцях, які готові вмерти за рідне місто і Батьківщину. Майже кожен його виступ завершувався переконанням слухачів у тому, що їх зусилля та сміливість обов’язково принесуть жадану перемогу. 

Стефан Стажицький був взірцем для жителів Варшави. Люди настільки захоплювалися Стефаном, що коли помітили його хворобливий та втомлений вигляд після багатьох безсонних ночей, почали надсилати йому ліки – хотіли віддячити за все, що він робить для міста. Востаннє Стефана почули по радіо 23 вересня і він запевняв, що Варшава залишиться великою незважаючи ні на що. 28 вересня столиця капітулювала, а ще через місяць німці заарештували народного улюбленця. 

.,.,.,.