Четвер, 29 Вересня, 2022

Політичні діячі Варшави 18 століття: Михал Клеофас Огінський

Життєвий шлях і діяльність відомого політичного діяча Варшави та талановитого композитора Михала Клеофаса Огінського схожі на цікавий роман, який насичений захопливими поворотами долі. Його життя було тісно пов’язане з життям його Батьківщини та рідної столиці, де він народився і розвивася як громадський та культурний діяч. Навколо ім’я композитора був ореол романтики, ще при житті про нього ходило багато легенд та пліток, які нерідко доходили до абсурду, – Огінський не раз дізнавався про свою “смерть”, перебуваючи у розквіті сил. Він – автор “Мемуарів про Польщу та поляків”, десятків музичних композицій та віршів, пише warsawyes.com.

Дитинство, юність та політична кар’єра Огінського

Михал Клеофас Огінський народився 25 вересня 1765 року у Гузуві, що неподалік від Варшави, у заможній та високоосвіченій родині. Його дядько, великий гетьман литовський Михаїл Казимір Огінський, був політичним діячем та військовим, а вільний час присвячував мистецтву. Найбільше Михаїл Казимір любив музику, тому часто грав маленькому небіжу на різних інструментах, створював опери та мазурки. Також дядько Михала організував дитячу школу у Варшаві, за що його охарактеризували як справжнього діяча епохи Просвітництва.  

На розвиток Михала Клеофаса як композитора неабияк вплинуло його дитинство. З юних років йому викладав гру на фортепіано відомий варшавський музикант з білоруським корінням Осип Козловський, потім Джованні Джорновики вчив хлопця гри на скрипці, а в більш дорослому віці Михал Клеофас удосконалював свої знання з музики в Італії.

Свою політичну кар’єру Михал Огінський розпочав у 1789 році. З 1790 року він – посол Речі Посполитої у Нідерландах, а ще через рік став послом у Великобританії. Після повернення до Варшави Михал Клеофас обійняв посаду скарбника Литви. Здавалося, що початок його політичної діяльності був блискучим, але у 1794 році спалахує повстання Т. Костюшка за відновлення національної незалежності країни, адже тоді її намагалися розділити між Австрією, Пруссією та Російською імперією. Огінський як щирий патріот не міг залишатися осторонь важливої боротьби, тому долучився до повстанців, а усе своє майно передав на користь Батьківщини. Цікавим фактом є те, що Михалу Огінському приписують авторство пісні “Ще Польща не загинула”, яка в результаті стала гімном країни, але ця інформація не є достовірною. 

Михал побував у багатьох містах та країнах, але про дорогу серцю Варшаву, де він зростав та навчався у колі своїх друзів, не забував ніколи. За свідками істориків, у столиці залишалися жити члени його родини, але Огінський у останні роки життя вимушений був переїхати до Флоренції через слабке здоров’я. 

Михал Клеофас як композитор

Так як політичне життя Огінського було дуже насиченим, він не міг приділяти достатньо часу написанню музики. Найчастіше він створював фортепіанні п’єси: польські танці – полонези та мазурки, а ще марши, менуети та вальси. Особливу славу Михалу Клеофасу принесли полонези, яких на його рахунку більше 20. Їх митець представляв не як класично танцювальний жанр, а як ліричну п’єсу, віртуозно поєднуючи два різних відтінка емоцій: рішучість, сміливість та меланхолію. Протягом років великою популярністю користувався полонез Огінського “Прощання з Батьківщиною”. 

Копозиції Михала Клеофаса видавалися та виконувалися у багатьох містах по всьому світу: Парижі, Люксембурзі, Лейпцизі та, звісно, у Варшаві. 

У Флоренції Михал Огінський прожив 10 останніх років свого життя і помер у віці 68 років. Поховали політика та композитора у флорентійській церкві Санта-Кроче, де спочиває багато видатних діячів науки, політики та культури, зокрема, Галілео Галілей, Джоакіно Россіні та Данте Аліг’єрі.

.,.,.,.