Друга світова війна внесла значні корективи у буденне життя варшавців. Чимало містян зазнали переслідування, зокрема духовенство й віряни. У цьому матеріалі на warsawyes.com ми більш детально розповімо про те як німецькі війська переслідували варшавських католиків.
Початок
1 вересня 1939 року почалась Друга світова війна. Саме у цей день почались утиски зі сторони німецьких військ. Однією з цілей польських ворогів було те, що вони прагнули знищити католицьку церкву, зокрема усе духовенство та парафії. Ці дії здійснювалися в межах програми Intelligenzaktion, метою якої було знищення польської еліти на землях, інкорпорованих до Третього Райху.
У Польщі католицька церква завжди вважалась частиною інтелігенції, зокрема варшавської. До прикладу, британський історик Річард Еванс вважав, що католики були тією інституцією у Варшаві, яка більше за всі інші сприяла збереженню польської ідентичності протягом століть. До початку Другої світової війни цю віру сповідували близько 65 відсотків поляків.
У 1939 році німецька окупаційна влада одразу розділила варшавців за вірою. Євреї були позначені характерними знаками, що означали знищення, а поляки, переважно католики, вважалися нижчою расою. Представників єврейського народу одразу почали переселяти у гетто, а згодом почали знищувати в концтаборах. Проти польської інтелігенції, включно з духовенством і урядовцями, було розгорнуто кампанію терору. Чимало священників було відправлено на примусові роботи.
Духовенство під час окупації
У 1933 році було створено німецький концентраційний табір в Дахау. Саме туди під час Другої світової війни було відправлено чимало варшавського католицького духовенства. Загалом через Дахау пройшло 2720 священнослужителів. У таборі німецька влада створила спеціальну казарму для утримання духовенства.
У Дахау свідомо утримували у гірших умовах варшавських священників, ніж німецьких. Також там була антисанітарія, їжі практично не було, так само як і теплого одягу. Під час ув’язнення деяким варшавським священникам вдалось таємно відслужити святу Месу. Вже наприкінці Другої світової війни заборони були послаблені, тож інколи отці мали змогу відправляти службу Божу. Згодом у таборі було споруджено каплицю, яку можна було відвідувати раз на тиждень. Польське духовенство дозволяло ув’язненим брати участь у недільних Месах, які вони відправляли таємно.
Опір
Варшавське духовенство протягом тривалого часу чинило опір німецьким військам. Чимало католиків брали участь у Варшавському повстанні. Попри постійні переслідування, місцеві священники продовжували свою діяльність. У польській столиці було знищено багато святинь, зокрема монастирів.
Під час Варшавського повстання генерал Антоній Хрусцель видав спеціальні вказівки для фронтовиків щодо свободи молитви, читання вервиці та використання таїнства сповіді. Духовенство було залучене у багатьох сферах, зокрема й у військовій. Існували капелани, які проводили служби Божі для солдатів, а також вони відспівували померлих.
Монаші спільноти не покидали міста під час повстання, перетворюючи склепи та підвали на притулки та польові шпиталі. Саме таким способом вони допомагали повстанцям чинити опір. До прикладу, варшавський монастир сакраменток на площі Нового Міста служив важливим стратегічним пунктом для Армії Крайової, зокрема там відкрились двері для біженців, які могли там пожити деякий час.
Загалом впродовж Другої світової війни у Варшаві було знищено чимало представників духовенства. 9 вересня 1939 року на одній з місцевих площ було публічно розстріляно польських священників.