Протягом Другої світової війни в Європі було скоєно страшні злочини. Цей жах охопив і територію Польщі. Зокрема під час окупації Варшави німецькі війська вкотре продемонстрували, ким вони є насправді, пише сайт warsawyes.com. У цьому матеріалі ми розповімо історію справжньої різанини, яка відбулась в одному зі столичних районів.
Злочин
5 серпня 1944 року у варшавському районі Воля було скоєно один з найбільших злочинів в історії Польщі проти цивільного населення. Волянська різанина – знищення польського народу, яке відбулося на відносно малій території, внаслідок якого було чимало жертв серед жителів Варшави.
Відомо, що німецькі війська виконували наказ Гітлера та Гімлера, адже вони прагнули покарати Варшаву за боротьбу. Їм було не до вподоби, що жителі польської столиці чинили опір, відважно боролись за власну свободу та права. У самій Волі командувачем загонів, які воювали та вбивали населення, був генерал поліції СС Гайнц Райнефарт. Але головними виконавцями цих злочинів були прості німці. Цей наказ виконував жандармський батальйон. Здебільшого він складався з резервістів середнього віку. У цивільному життя ці чоловіки були писарями чи ремісниками. Цим новоспеченим солдатам наказали власноруч розстрілювати жінок, дітей, людей похилого віку та тих, які не воювали. Цікавим фактом є те, що самі виконавці ніколи не воювали, адже були не придатними до служби.
Реакція народу
Про цей геноцид чудово знав німецький генерал Еріх фон дем Бах, якому було доручено придушити Варшавське повстання. Він бачив, що коїлось насправді, адже, пройшовши вулицями Волі, чоловік не міг не помітити мертві тіла, які лежали на узбіччі доріг. Після побаченого німецький генерал видав наказ обмежити стрільбу, щоб контролювати увесь цей хаос. Він вважав, що ці вбивства є потрібними, що вони несуть за собою якусь певну мету. Згодом німці усвідомили, що ці вбивства є контрпродуктивними, оскільки вони посилюють опір повстанців. Серед солдатів з’явився страх того, що їхня армія може програти.
Армія Крайова про німецький злочин проти мирного населення Варшави дізналась досить швидко. Саме в цей день відбувся контрнаступ столичних повстанців, які були змотивовані і подіями на фронті, і ситуацією у самому місті. Учасники повстання ускладнювали німцям виконання наказу, адже там, де не було повстанців, вороги спокійно виводили людей з домівок та розстрілювали. Проте під час наступу німці були змушені ще додатково боротись з учасниками Варшавського повстання. Ця битва вимагала додаткового ресурсу. Загалом протягом 5 днів повстанці вели виснажливі бої. Солдати Армії Крайової падали від виснаження, мали дуже обмежені бойові ресурси, не вистачало зброї та боєприпасів. Проте завдяки цій боротьбі вдалось врятувати частину цивільного населення.
Подібні вбивства німці скоювали і в інших районах Варшави. Зокрема на Марімонті німецькі солдати з бронедивізії вбивали жінок і дітей. На одній з вулиць Мокотова було скоєно масове вбивство. Чимало злочинів було у Старому Місті. У будівлях Генеральної інспекції збройних сил, де розташована сучасна канцелярія прем’єр-міністра, було розстріляно багатьох людей із Середмістя, а потім спалено їхні тіла. У певний період німці почали вибірково розстрілювати людей. Тих, які були непрацездатними, вбивали одразу, усіх решту забирали на роботу до Німеччини.
Загалом протягом Другої світової війни було скоєно чимало злочинів у Варшаві. Волянська різанина вважається однією з найжорстокіших та наймасовіших німецьких операцій, які були скоєні у польській столиці проти цивільного населення.