В однойменному матеріалі, присвяченому біографії мера Стефана Стажинського ми трохи розповіли про те, як цивільне населення переживало трагічну добу битви за польську столицю. У цій праці детальніше буде йти мова про вторгнення Вермахту на територію Польщі та про те, чому Варшава стала однією з перших цілей для нацистів у Другій світовій війні. Про усе це, а саме: передумови та коли почалась облога міста, хто протистояв польській армії, результати варшавської кампанії — читайте на warsawyes.com.
Чому саме Варшава?
1 вересня 1939 року Адольф Гітлер оголосив війну та віроломно напав на територію незалежної Польщі. Тоді нацисти зробили ставку на неочікуваність, і не прогадали, оскільки вже за пару днів ворожі війська захопили західні польські міста, швидкими темпами просуваючись до Варшави. Від встановлення контролю над столицею залежало дуже багато чого.
Успішність варшавської кампанії давала Гітлеру два важливих аспекти. По-перше, пропагандистський привід похизуватися перед всіма тим, що нацисти так швидко захопили польський центр прийняття рішень. Водночас це потужно вдарило б по бойовому дусі поляків, що спровокувало б неминучу капітуляцію всієї держави. По-друге, німецьке військове керівництво бачило у варшавській кампанії важливу стратегічну мету.
Польська столиця розташовується біля відомої річки Вісла, а також є логістичним вузлом країни. Тут, крім політично-військового керівництва Польщі, були чотири залізничних мости, у разі встановлення контролю над ними війська СС могли перерізати артерії військового постачання польської армії на різних напрямках. Водночас Варшава напередодні вторгнення німців являлась найбільшим промисловим містом у державі. Індустріальний хаб згодом міг би посприяти Гітлеру у подальшій кампанії з захоплення східної Європи.
Хто та як готував столицю до облоги?
3 вересня 1939 року поляки зазнали поразки під Ченстоховою, що розташовується за 200 км від Варшави. Загалом в перших днях війни гітлерівці швидко просувалися із заходу до польської столиці, а тому військовий міністр Польщі наказав готувати місто до оборони.
На Середній Віслі сформували 2 напрямки оборони: північний — від Модлина до Дембліна, південний — далі до Сандомира. Генерал Валеріан Чума відповідав за оборону столиці. За планом він мав утримувати південні околиці міста біля мостів. Чумі наказали знаходитись там, допоки генерал Кутшеба і Бортновський не прийдуть на допомогу. В крайньому випадку, на ньому лягала відповідальність за підрив логістичного вузла, якщо потрібно буде.
Валеріан Чума організував гарнізон з одинадцяти батальйонів, які мали при собі артилерію. Проте навіть цього не вистачило для організації оборони Варшави на захід від Вісли. Валеріан наказав сформувати ще три піхотних полки у східному напрямку міста. Водночас він звернувся за допомогою до міського голови Варшави, який закликав громадян брати до рук зброю та боронити столицю. Шість тисяч варшав’ян добровільно стали на захист Батьківщини, допомагаючи здебільшого у зведенні фортифікаційних споруд поблизу Варшави.
Польський бастіон, попри потужну мотивацію його захисників, все ж, мав “ахіллесову п’яту”. Однією з найголовніших прогалин в обороні стало небо, оскільки Люфтваффе знищило літальні судна та протиповітряну оборону польської армії ще в перших днях війни. До того ж, 6 вересня головнокомандувач польської армії Ридз-Смигли відступив до Бресту, а разом з ним полетіла ескадрилья у понад п’ятдесят літаків, які мали б закрити небо над столицею.
Битва за Варшаву: як Вермахт оточив польський гарнізон?
Бої за польську столицю стартували 8 вересня приблизно о сімнадцятій годині. Тоді четверта танкова дивізія та десята армія Вермахту на півдні Варшави розгромили польський гарнізон. Удар нацистів водночас ще відбувався зі південно-східного напрямку. Як наслідок, варшавським патріотам довелось зупиняти німецькі підрозділи, які дісталися центральних районів столиці.
На диво, добровільне військове формування, яке Стефан Стажинський створював для підтримки передових збройних сил Польщі, проявили свою міць краще за професійних воїнів. Також колишні цивільні впродовж наступних ворожих штурмів сприяли знищенню танкової дивізії. Поляки гідно боролися, адже розуміли, що втратити столицю — означатиме віддати ворогу усю Польщу, яка, до речі тоді вже майже вся була окупованою.
Німецький командувач армії “Південь” після низки невдалих лобових штурмів наказав замінити танкові підрозділи на піхотну дивізію. А також почав наступати активніше з флангів. Паралельно у польській столиці генерали Валеріан Чума та Юліуш Руммел почали формувати армію під назвою “Варшава”. Останній командувач, який до цього провалився у напрямку міста Лодзь, очолив військове формування для оборони столиці.
Тим часом вищезгадане німецьке бойове сухопутне формування, активно просунулось поблизу річок Нарев і Буг. Нацисти дісталися аж до півдня й виходу частини Бугу на східні околиці Варшави. 14 вересня Вермахт повністю оточив польську столицю, замкнувши кільце зі сходу.
Як нацисти захопили Варшаву?
15 вересня 1939 року окупанти зв’язались із вищим політично-військовим керівництвом Польщі, запропонувавши варшав’янам скласти зброю. Нацисти обіцяли провести евакуацію мирного населення, якщо польські військові припинять спротив, в іншому випадку грозились пустити в дію масовані повітряні бомбардування. На виконання умов поляки мали дванадцять годин, проте зі своєю відповіддю вони не забарилися.
На другий день німці так й не дочекалися “білого прапора”, а тому вже 17 вересня стартували антилюдські бомбардування проти всього живого у Варшаві. Європейське місто в прямому сенсі стиралось з лиця землі.
Польське командування намагалось ініціювати переговори щодо евакуації цивільного населення, але Адольф Гітлер дав наказ своїм генералам продовжувати атаку, поки поляки не підуть на капітуляцію. Масований артилерійський обстріл столиці та постійне скидання авіабомб зруйнували майже все місто, але, як сказав тоді міський голова Стажинський:
“Вони можуть зруйнувати Варшаву, проте не нашу гідність”.
25 вересня відбувся наймасштабніший повітряний удар за весь період — понад 1150 літаків Люфтваффе атакували мешканців міста. Загалом на столицю під час штурму було скинуто 5818 тонн бомб.
28 вересня 1939 року, всупереч нестачі сил та засобів для утримання польської столиці, військове керівництво припинило спротив, зрештою, таки підписавши капітуляцію Варшави.
